1. 2
6.
Проголошення республіки. Становлення
ЧСР. Конституція 1920 р.
Формування кордонів.Розповідь учителя.
В умовах розпаду Австро-Угорської монархії 6 січня 1918 р. збори чеських депутатів австрійського рейхстагу і земських сеймів прийняли декларацію, у якій, посилаючись на принцип національного самовизначення, зажадали утворення суверенної, демократичної та соціально справедливої держави «у межах історичних чеських земель і своєї словацької парості».
Улітку 1918 р. Чехо-Словацький національний комітет у Парижі (очолював Т. Масарик) був визнаний Францією, а потім Великою Британією і США як «першооснова майбутнього чехо-словацького уряду». Тобто уряд держави був визнаний ще до того, як держава була проголошена і створена. Зв'язок із цим комітетом установив Національний комітет у Празі, який об'єднав усі чеські політичні партії. Під керівництвом празького Національного комітету діяла створена у вересні цього ж року Соціалістична рада, у якій об'єдналися соціал-демократи й Чеська соціалістична партія. Наприкінці вересня Національний комітет було створено і в Словаччині. Отже, з'явилися структури, які у сприятливий момент проголосили б утворення Чехо-Словацької республіки.
Восени 1918 р. правлячі кола Австро-Угорщини, передчуваючи свою поразку, почали вивозити з чеських земель продовольчі товари, промислове устаткування, транспортні засоби. Це пограбування зачіпало інтереси всього населення. Національний комітет доручив Соціалістичній раді провести одноденний страйк протесту. Його учасники вступали в сутички з військами та поліцією, проголошували гасло «Хай живе Чехо-Словацька республіка!», але Соціалістична рада не взяла на себе ініціативу по створенню Чехо-Словацької держави, вважаючи це справою Національного комітету. Лише 28 жовтня 1918р., коли стало очевидним, що монархія Габсбургів припиняє існування, Національний комітет проголосив створення Чехо-Словацької республіки. 30 жовтня Словацька національна рада заявила про відділення Словаччини від Угорщини і визнала право словацького народу вирішувати свою долю на основі повної незалежності. Водночас вона проголосила словацьку націю частиною єдиної чехословацької нації в культурному та мовному відношенні.
Перший уряд республіки сформувався на основі «всенародної коаліції» чеських і словацьких правих і націоналістичних партій та соціал-демократів. Він обіцяв провести «соціалізацію» промисловості, запровадити 8-годинний робочий день, визнати право на страйки. В умовах піднесення селянського руху Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, що встановив максимум земельного володіння у 250 гектарів, або 150 гектарів ріллі.
Конституція, прийнята Національними зборами 20 лютого 1920 р., закріпила утворення ЧСР як демократичної республіки. В її основу було закладено принцип захисту приватної власності. Усі громадяни одержали рівні права. Вищим законодавчим органом ставали двопалатні Національні збори, вибори до яких здійснювалися на основі загального виборчого права. Національні збори обирали президента на сім років. Він мав широкі повноваження. Першим президентом обрали Т. Масарика.
Виходячи з тези про єдину «чехо-словацьку націю», конституція відкидала самобутність словаків. Рівноправність націй трактувалася лише як мовно-культурна. Отже, Чехо-Словаччина стала унітарною державою, що в подальшому і стало причиною розгортання сепаратистських рухів – адже з 13,5 млн населення чехи складали 7 млн. німці – 3 млн, словаки – 2 млн, угорці – 750 тис, поляки – 100 тис, українці (русини) – 450 тис.
У квітні 1920 р. в Чехословаччині* відбулися перші парламентські вибори, на яких перемогли соціал-демократи й соціалісти. Кордони республіки було визначено повоєнними (1919–1920 рр.) мирними договорами країн Антанти з Німеччиною, Австрією та Угорщиною. До складу нової держави за Сен-Жерменським договором було включено й Закарпатську Україну (на правах автономії, але реалізоване це право було лише 1938 р.). У Чехословаччині її називали Підкарпатською Руссю.
У квітні 1919 р. чехо-словацькі війська з дозволу Антанти перейшли кордон Угорщини з метою приєднати частину її земель. Проте угорська армія відкинула противника і в червні вступила на його територію. Під впливом революційних подій в Угорщині в Пряшеві 16 червня 1919 р. було проголошено Словацьку радянську республіку. Проіснувала вона до 7 липня. Словацький уряд запровадив 8-годинний робочий день, націоналізував промислові й торговельні підприємства, банки, транспорт, конфіскував поміщицькі маєтки й землі церкви (розміром більш як 50 гектарів). Але він не розподілив ці землі між селянами, а передав їх державним і виробничим господарствам, що об'єднували сільськогосподарських робітників і найбідніших селян. Уряд радянської Словаччини почав створювати червону армію для взаємодії з Угорською червоною армією.
Запитання на закріплення.
1) Як відбувався процес створення ЧСР?
2) Чому лідери ЧСР розбудовували її як унітарну державу?
У 1920–1938 рр. Чехословаччина за формою державного устрою була унітарною державою, тому її назву слід писати разом.
7. Розвиток ЧСР у 1920–1930-ті рр.
Розповідь учителя.
Чехословаччина успадкувала 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів і в 1920–1930-х рр. перетворилася на високорозвинену європейську державу. Вона посіла місце в десятці найбільш промислово розвинених країн світу. Економічну і політичну стабільність країни забезпечував значний прошарок середнього класу – 13 % працездатного населення було зайнято підприємницькою діяльністю. Порівняно швидкими темпами тут розвивалися провідні галузі виробництва, особливо важкої промисловості. Проте слід зауважити, що промисловість ЧСР ніколи не працювала на повну потужність через вузькість внутрішнього ринку і залежність від експорту.
У важкій промисловості провідне місце посідало акціонерне товариство «Шкода», що випускало машини, літаки, верстати, обладнання, зброю тощо. Взуттєвий концерн Томаша Баті забезпечував до 80 % виробництва взуття в країні. Значна його частка експортувалася. Філіали цього концерну були розташовані майже на всіх континентах. Швидкі темпи розвитку економіки приваблювали іноземний капітал, частка якого складала 20 % усіх інвестицій в економіку. Проте словацькі й закарпатські землі були розвинені набагато гірше, ніж чеські та моравські. У них переважав аграрний сектор економіки. Життєвий рівень там був значно нижчим, що породжувало невдоволення та соціальну напруженість.
У політичному розвитку Чехословаччина на той час була найдемократичнішою державою Європи. Тут діяло близько 20 партій. Найбільшою підтримкою користувалися центристські й лівоцентристські партії, які утворювали урядові коаліції. Стабілізуючу роль у політичному житті відігравали неформальні зустрічі президента країни Т. Масарика з лідерами провідних партій, на яких усувалися найсерйозніші розбіжності.
У 1930-ті рр. впливовою політичною силою в країні стають національні партії (німецькі, словацькі, угорські, українські), які виступають за федеративний переустрій унітарної ЧСР.
На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920—1921 рр. разом із Румунією та Королівством СХС створила Малу Антанту. Незмінним керівником зовнішньої політики ЧСР у 1918–1935 рр. був Е. Бенеш, якого після відставки Т. Масарика обрали президентом.
Т. Масарик мав тісні зв'язки з Україною. Він із розумінням ставився до українських визвольних змагань і підтримував українську еміграцію. У роки між двома світовими війнами у Празі постали та активно діяли Український вільний університет, Високий український педагогічний інститут ім. М. Драгоманова, українські мистецька студія, гімназія, історико-філологічне товариство, наукова асоціація, Музей визвольної боротьби України, у Подебрадах – Українська господарська академія.
У 1921 р. в Чехії проживало 370 тис. карпатоукраїнців, а в Словаччині – 85 тис. Хоча Чехо-Словаччина була найдемократичнішою з новоутворених держав, проте питання про автономію Закарпаття не вирішувалось. Чеські землі розвивались успішніше, ніж словацькі та закарпатські, де до того ж був значно нижчим життєвий рівень населення.
Економічна криза 1930-х рр. завдала серйозного удару ЧСР. Вузькість внутрішнього ринку, велика залежність від експорту призвели до значного і тривалого спаду виробництва. Найнижча точка падіння виробництва припадала на 1933 р. – 44 % порівняно з 1929 р. Безробітних налічувалося близько 1 млн осіб. Щоб подолати кризу, уряд отримав надзвичайні повноваження. Під державний контроль було поставлено діяльність 25 концернів, до яких входило 75 % підприємств. Було встановлено державну монополію на торгівлю хлібом. Зрештою, становище пощастило стабілізувати, і з 1936 р. почалося зростання виробництва.
Запитання на закріплення.
З'ясуйте особливості економічного розвитку ЧСР у міжвоєнний період. Які основні чинники впливали на економічний розвиток ЧСР? Відповідь додайте у вигляді.
Національна проблема. Розпад і припинення існування ЧСР.
Розповідь учителя.
Під час економічної кризи 1929–1933 рр. загострилися соціальні, а ще більше – національні протиріччя в країні. Райони, де проживала німецька меншина, найбільше постраждали від кризи. Цим вирішив скористатися Гітлер. У Чехії було створено Судето-німецьку партію на чолі з К. Генлейном, яка домагалася автономії Судетської області, заселеної переважно німцями. На Німеччину орієнтувалася також Словацька національна партія Глінки, що вимагала автономії Словаччини.
На теренах Карпатської України та Словаччини угорські національні партії виступали за приєднання цих земель до Угорщини. Поряд із ними діяли політичні партії, які прагнули автономії для Карпатської України.
У березні 1938 р. Гітлер заявив, що не бажає миритись із гнобленням німців у Чехо-Словаччині. За наказом Берліна судетські німці почали висувати вимоги національно-територіальної перебудови Чехословаччини. Велика Британія від початку заявила, що відмовляється надати гарантії Чехословаччині, та закликала ЇЇ лідерів піти на поступки Німеччині. Така позиція Великої Британії підштовхнула Гітлера до рішучих дій.
У травні 1938 р. Німеччина почала концентрувати війська на кордонах Чехословаччини.
Чехословацький уряд виявив твердість і оголосив часткову мобілізацію. Спроби організувати масові безпорядки були невдалими, Гітлер змушений був відступити. Але конфлікт не було ліквідовано. Для розв'язання кризи прем'єр-міністр Великої Британії Чемберлен двічі зустрічався з Гітлером. Вони домовилися, що справу буде вирішено на міжнародній конференції. Зустріч керівників урядів Англії, Франції, Німеччини та Італії відбулась у Мюнхені 29–30 вересня 1938 р. Представників Чехословаччини навіть не запросили. На зустрічі фактично прийняли німецькі вимоги, подані Чехословаччині у вигляді ультиматуму. Головною з них була передача Німеччині судетських територій, де, за словами Гітлера, «катують» німців та їх треба захистити.
Чехословаччина, залишившись віч-на-віч із Німеччиною, змушена була поступитися тиску. Виконання договору між СРСР і Чехо-словаччиною, укладеного в 1935 р., залежало від дій Франції, яка, підписавши Мюнхенську угоду, фактично зрадила Чехо-Словаччину. Додатковий протокол до радянсько-чехословацького договору передбачав, що допомога у випадку агресії надаватиметься лише за умови, якщо Франція підтримає жертву нападу.
У жовтні німецькі війська окупували Судетську область. Польщі ЧСР вимушена була віддати Тешинську Сілезію. У листопаді 1938 р. за рішенням І Віденського арбітражу Угорщині було передано частину Словаччини і Карпатської України.
Робота з документом.
Із заяви міністра закордонних справ Чехо-Словаччини К. Крофта послам Англії, Франції та Італії.
Для нас це катастрофа... Я не знаю, чи одержать ваші країни вигоди від прийнятого в Мюнхені рішення. В одному ми впевнені — ми, звичайно, не останні, після нас постраждають інші.
Запитання до документа.
Аргументуйте позицію чеського міністра закордонних справ.
Розповідь учителя.
Чехо-Словаччина втратила 1/3 своєї території з населенням 5 млн осіб, а ще прикордонні укріплення і 40 % промисловості. ЧСР було перетворено на федеративну республіку чехів, словаків та українців (русинів). Вона опинилась у залежності від Німеччини.
14 березня 1939 р. Словаччину було проголошено незалежною. Головою уряду став Й. Тісо.
15 березня було проголошено незалежність Карпатської України на чолі з А. Волошиним, але вона відразу зазнала агресії з боку Угорщини.
15 березня президент ЧСР Е. Гаха підписав акт про ліквідацію республіки, і на територію країни вступили німецькі війська. Чехію та Моравію було оголошено протекторатом Німеччини.
Самостійна робота.
Складіть розгорнутий план за темою «Розвиток ЧСР у міжвоєнний період».
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Фронтальне опитування.
1) Які внутрішні та міжнародні чинники сприяли, а які перешкоджали відновленню незалежності Польщі?
2) У чому суть «польського питання» в роки Першої світової війни і на Паризькій мирній конференції?
3) Чи був режим «санації» оздоровленням?
Історичний диктант.
1) Коли було проголошено Чехо-Словацьку республику?
2) У якому році було прийнято конституцію ЧСР?
3) Хто став першим президентом ЧСР?
4) Які землі увійшли до складу ЧСР?
5) Якими міжнародними договорами були закріплені кордони ЧСР?
6) Хто очолював Судецько-німецьку партію?
7) У якому році ЧСР перетворилася на федеративну державу?
8) Які території відійшли до Польщі за Мюнхенською угодою?
9) На користь якої держави ЧСФР втратила землі за І Віденським арбітражем?
10) Коли було проголошено незалежність Словаччини?
11) Хто був останнім президентом ЧСФР?
12) Яку назву отримала українська держава, незалежність якої було проголошено після розпаду ЧСФР?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Перша світова війна створила сприятливі умови для відродження Польщі. Відновлення Польщі супроводжувалось процесом пошуку ефективної форми держави. Парламентська республіка виявилась неефективною в тих умовах і не сприяла розв'язанню нагальних проблем країни. В умовах політичної кризи в 1926 р. в країні встановився авторитарний режим – режим «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Але й авторитарний режим не забезпечив політичної стабільності. Зовнішньополітичний курс країни виявився неадекватний міжнародним відносинам, що склалися. Зрештою СРСР і Німеччина домовились про розподіл Польщі.
Після Першої світової війни на політичній карті Європи постала нова держава – Чехословаччина (див. схему), яка успадкувала значну частину промислового потенціалу Австро-Угорської монархії. Творці-засновники держави при її розбудові взяли курс на побудову країни як унітарної держави. Але цей курс виявився помилковим. Національні меншини: німці, словаки, угорці, українці (русини) вимагали задоволення своїх національних прав. Загострення національних проблем під впливом економічної кризи 1930-х рр. і зовнішніх факторів призвело до кризи унітарної моделі розвитку ЧСР. Мюнхенська угода і І Віденський арбітраж, з одного боку, сприяли переустрою ЧСР на федеративних засадах, з іншого – ЧСФР виявилось нежиттєздатним утворенням. 15 березня 1939 р. ЧСР припинила своє існування.
VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацюйте матеріал підручників.
2) Підготуйте реферати за темами: «Юзеф Пілсудський: лідер Другої Речі Посполитої»; «"Диво на Віслі" і світова революція»; «Зовнішня політика Другої Речі Посполитої»; «Формування кордонів Другої Речі Посполитої».
|
Чинники, що сприяли економічному розвитку |
Чинники, що гальмували економічний розвиток |
|
|
|
1. 2