Робота
з документами
Текст 1. Французький історик А. Дебидур про К. Кавура
Шевченко С. В. Новая история XIX век: 8 кл.: Контрольные и проверочные
работы. — М.: АСТ, 2003. — С. 70–71.
«...Вирізняючись зовнішньою добродушністю, веселою і простою вдачею, що
сприяло зростанню його популярності, Кавур був незрівнянним дипломатом, уміючи
з однаковим мистецтвом форсувати події або вичікувати і готувати їх, наступати
або поступатися. Присутність духу ніколи не залишала його; ніхто не умів з
такою швидкістю отримувати вигоду з перешкод, що траплялися на шляху, і
використовувати їх на свою користь. Зухвалий і водночас обережний, у разі
потреби не дуже сумлінний, Кавур зазвичай не вирізнявся особливою
педантичністю. Але слід визнати, що спершу він кожного разу вдавався тільки до
чесних і законних прийомів. ...Він прагнув посилено розвивати сільське
господарство, промисловість і торгівлю і... вкрив країну мережею залізниць,
після чого державні доходи незабаром збільшились удвічі. Разом з тим, він
переводив п’ємонтські фортеці у стан оборони, наповнював арсенали і суттєво
збільшив сардинську армію, яка... незабаром перетворилася... на одну з найкраще
організованих в Європі. ...Він хотів переконати європейських монархів, і
особливо імператора французів, що його політика спрямована не на повалення
тронів, а навпаки, на їх зміцнення, бо вона дає йому можливість стримува-
ти революційний рух і керувати ним».
Запитання
1. Як характеризує Кавура автор?
2. Які з рис його вдачі для вас найбільш привабливі?
3. Що робив Кавур для досягнення єдності Італії?
4. Як ви вважаєте, чому Кавур багато уваги приділяв розвитку економіки?
Текст 2. З донесення К. Кавура сардинському королю Віктору Еммануїлу II 24
липня 1858 р.
Хрестоматия по новой истории. 1789–1870 / Под ред. А. В. Ефимова, В. А.
Орлова. — М., 1941. — С. 311 –312.
«Після вельми довгих міркувань, про які я не повідомлятиму Вашій
Величності, ми дійшли згоди на таких умовах... Долина річки По, Романья і
легатства повинні скласти королівство Верхньої Італії під владою савойського
дому. Татові залишається Рим та оточуюча його територія. Решта частини папської
держави з Тосканою утворили б у такому разі королівство Центральної Італії.
Територія королівства Неаполітанського залишилася б без змін. Чотири італійські
держави повинні утворити конфедерацію за зразком конфедерації німецької, і
головування в цій конфедерації має бути віддано татові з тією метою, щоб
утішити його за втрату кращої частини його володінь...»
Запитання
1. Які території мали увійти до Сардинського королівства?
2. Як ви думаєте, чому К. Кавур виявляє таку турботу про інтереси Папи
Римського?
Текст 3. З прокламації Дж. Мадзіні «До сицилійців» (2 березня 1860 р.)
Хрестоматия по новой истории. 1789–1870 / Под ред. А. В. Ефимова, В. А.
Орлова. — М., 1941. — С. 313–316.
«Тепер обговорюється питання не про республіку або монархію, йдеться про
національну єдність — бути або не бути; чи залишатися розчленованими та у
рабстві за бажанням іноземного деспота — не важливо, французького або
австрійського, — чи стати людьми, бути вільними...
Якщо Італія бажає бути монархічною під Савойською династією, то нехай. Якщо
після об’єднання побажають оголосити визволителями або, не знаю ким ще, короля
і Кавура, то нехай. Все, що ми тепер хочемо, — це утворення Італії; вона
повинна бути створена, і створена за власною свідомістю і натхненням без
надання необмежених повноважень у цій справі Кавуру і королю...»
Запитання
1. Яким чином, на думку Мадзіні, Італія повинна була досягти єдності?
2. Чому Мадзіні заперечував проти надання необмежених повноважень Кавуру і
королю?
Текст 4. Гарібальді про себе і боротьбу за єдність Італії
Юдовская А. Я., Баранов П. А., Ванюшкина Л. М. История. Мир в новое время
1640–1870. — СПб., 1998. — С. 380–381.
«Я був і залишаюся республіканцем», «Я звик підпорядковувати будь-які
свої політичні переконання меті об’єднання Італії, яким би шляхом це не
відбувалося», «Спочатку побудуємо свій будинок, виженемо непроханих гостей, а
потім вже будемо наводити в ньому лад».
«З того моменту, коли я переконався, що Італія повинна йти разом з
Віктором-Еммануїлом, щоб позбутися влади іноземців, я визнав своїм обов’язком
коритися його наказам, чого б це мені не коштувало, примушуючи навіть мовчати
мою республіканську совість... Таке моє переконання було у 1859 р.».
«Государю! Крик, — "Допоможіть!” — що пролунав у Сицилії, збурив моє серце
і серця декількох сотен моїх колишніх солдатів. Я не радив моїм братам у
Сицилії піднімати повстання, але з того часу, як вони повстали в ім’я єдності
Італії проти безсоромної тиранії нашого часу, я не вагаючись став на чолі
експедиції. Якщо ми переможемо, я сподіваюся, що Італія та Європа не забудуть,
що ця справа була сповнена великодушним поривом патріотизму. Якщо ми будемо
переможцями, мені дістанеться слава прикрасити Вашу корону новою і, можливо,
найбільш коштовною з її перлин за однієї, проте, умови, що Ви ніколи не
дозволите своїм радникам передати її чужоземцям...»
Запитання
1. Визначте політичні погляди Гарібальді.
2. Що ви можете сказати про Гарібальді як людину і політика?
Текст 5. Віктор Гюго про Гарібальді
«Що таке Гарібальді? Людина — нічого більше. Але людина у найвищому
значенні слова. Людина свободи, людина людяності... Чи є у нього армія? Ні.
Тільки жменя волонтерів. Бойові припаси? Ні. Порох? Декілька бочок. Знаряддя?
Узяті у ворога. У чому його сила?
Що доставляє йому перемогу? Хто стоїть за ним? Душа народів».
Запитання
1. Як Гюго характеризує Гарібальді?
2. Чи згодні ви з цією характеристикою?