1. 2
6. Становлення «Причорноморської міні-імперії». Розвиток
Румунії у 1920–1930-ті рр.
Розповідь учителя.
Після Першої світової війни перед румунським суспільством відкрилось обнадійливе майбутнє. Усе тепер залежало від того, чи зуміє правляча еліта скористатися вдалою нагодою модернізувати країну.
Далі вчитель розкриває це питання за матеріалом таблиці.
Фактори, що впливали на розвиток Румунії
У1919–1920 рр.
становище в країні було нестабільним: робітники виступали за 8-годинний робочий
день, уведення мінімуму заробітної плати; селяни вимагали аграрної реформи. Під
тиском цих виступів прагнення робітників були задоволені, а в 1920–1921 рр.
прийнято Закон про аграрну реформу, за яким максимум землеволодіння встановлювався
в розмірі 100 гектарів для Бессарабії та 200–500 гектарі н для інших районів
країни. Надлишки землі передавали селянам лі викуп (20 % від її вартості).
У зовнішній політиці Румунія підтримувала існування Версальсько-Вашингтонської системи, і з цією метою в 1920–1921 рр. із Польщею, Чехо-Словаччиною та Югославією було укладено воєнно-політичний союз – Мала Антанта, який орієнтувався на Францію.
Початок 1920-х рр. став початком стабілізації становища в країні. Значним стабілізаційним чинником були позики Англії та Франції румунському уряду. Ці країни також вкладали значні інвестиції м розвиток румунської промисловості, особливо нафтодобувної (контролювали 49 %).
До 1927 р. було завершено аграрну реформу, унаслідок якої селяни отримали 3 млн гектарів землі. На 1930 р. землевласники, які мали земельні володіння більш як 100 гектарів, складали 15 % .
У період з 1922 р. до 1928 р. при владі у країні перебувала національно-ліберальна партія (у 1922–1926 рр. прем'єр-міністром був І. Вратіану, а в 1927–1928 рр. – В. Братіану). Значним здобутком під час її правління було прийняття конституції 1923 р., яка закріпи-Л8 всі демократичні свободи, але на практиці їх реалізація була обмеженою. Уперше в історії Румунії запроваджувалося загальне, пряме і рівне виборче право при таємному голосуванні, яке було обов'язковим для громадян країни. Також конституція закріпила національне об'єднання румунських земель.
У 1924 р. в Південній Бессарабії спалахнуло кероване комуністами Татарбунарське повстання, метою якого було встановлення радянської влади і відокремлення Бессарабії. Але воно мало локальний характер і зазнало поразки. Загинули 3 тис. осіб. За підтримку територіальних вимог СРСР до Румунії комуністична партія була заборонена.
Основними політичними противниками лібералів були партії націоналістів і цараністів (селянська партія). У середині 1920-х рр. між Каролем і Михаєм розгорілася боротьба за румунський престол (у 1927 р. помер король Фердинанд І). Принц Кароль був позбавлений прав через родинні негаразди. Королем став шістнадцятирічний Ми-хай, а регентську раду при ньому очолив В. Братіану.
Цікаві факти
Приводом до прийняття Акту від 4 січня 1926 р. про призначення правонаступника престолу Михая стало невірне подружнє життя принца Кароля. Так, під час Першої світової війни Кароль разом із Зізі Ламбріно, дочкою румунського генерала, утік із розташування румунських військ, кинувши їх напризволяще. 12 вересня 1818 р. він обвінчався з нею в Одеському соборі.
8 січня 1919 р. цей шлюб було анульовано румунським урядом. Зізі із неповнолітнім сином Мірче було вислано до Парижа, забезпечивши її грошовою допомогою. 10 березня 1921 р. Кароль вступив у більш вигідний шлюб із грецькою принцесою Єленою; 25 жовтня 1921 р. у них народився принц Михаїл («Мішель Вітесс»). Невдовзі Кароль залишив принцесу Єлену і на все життя поєднався з розлученою Гелен (Магда) Лупеску, що й спровокувало прийняття Акту 1926 р. Підозрювали, що Лупеску, безсумнівно розумна, рішуча жінка, була єврейського походження, незважаючи на чернече виховання та перший шлюб з кавалерійським офіцером. Подейкували, що вона незаконнонароджена дочка першого короля Румунії Кароля (таким чином вона доводилась троюрідною сестрою іншого Кароля), а аптекар Лупеску-Вольф грав за добру винагороду роль удаваного батька для спантеличеної королівської сім'ї. Розлучившись з принцесою Єленою 21 червня 1928 р., Кароль нарешті одружився з Лупеску в бразильському вигнанні 3 червня 1947 р.; помер у Португалії 3 квітня 1953 р. Готовність цинічного Кароля пожертвувати троном заради Лупеску у двадцяті роки і потім зберігати відданість і вірність протягом трьох десятиліть залишається особистою таємницею.
Розповідь учителя.
Націоналісти й цараністи об'єдналися в єдину партію, розпочали рішучу боротьбу з лібералами і перемогли на виборах 1928 р.
Націонал-цараністська партія прийшла до влади в несприятливий момент: у країні вибухнула економічна криза, яка охопила всі галузі виробництва крім нафтодобувної. У країні налічувалося 600 тис. безробітних. За період з 1929 до 1933 р. змінилося 10 урядів. На початок 1934 р. національний доход країни складав 49,4 % проти 1929 р. Скориставшись нестабільністю, принц Кароль проголосив себе королем – Каролем II.
У 1934 р. Румунія поступово почала виходити з кризи. Неспроможність запобігти подібним явищам у суспільстві парламентськими методами штовхала правителів до встановлення «влади твердої руки». До влади прийшли «нові ліберали», тісно пов'язані з фінансовими колами і королівською сім'єю. Але встановити порядок у країні вони не спромоглися. Економічна криза 1936–1937 рр. ще більше загострила становище, і на виборах 1937 р. жодна з політичних партій не набрала більшості. При цьому за «Залізну гвардію» голосувало вже 16 % виборців. У таких умовах 10 лютого 1938 р. Кароль II здійснив переворот. Було прийнято нову конституцію, за якою король отримав усю повноту влади, а парламент перетворився в дорадчий орган. Конституцією також закріплювалися привілеї для румунів. Ліквідовувалися багатопартійність, створювалась єдина офіційна партія «Фронт національного відродження» (Партія нації). Взявши за зразок Італію, Кароль II здійснив корпоратизацію промисловості. Головною опорою короля в його політиці були армія та «Залізна гвардія». Але між генералітетом і лідерами «Залізної гвардії» існувала непримирима ворожнеча. Були частими сутички між «гвардійцями» і армійськими підрозділами. У листопаді 1938 р. Кароль II розправився з лідерами «Залізної гвардії» і зосередив у своїх руках всю повноту влади. Таким тином будь-яка опозиція в країні була придушена.
Запитання на закріплення.
1) Які особливості розвитку країни в 1920—1930-ті рр. можнави-ділити?
2) Що зумовило встановлення королівської диктатури?
3) Чи вирішила вона ті проблеми, що стояли перед країною?
7. Встановлення диктатури Антонеску.
Розповідь учителя.
Територіальні втрати, а особливо за II Віденським арбітражем (серпень 1940 р.), за яким Румунія втрачала Північну Трансільванію на користь Угорщини, а згодом і Добруджу на користь Болгарії, призвели до масових виступів проти короля. У цих умовах Кароль II дає право сформувати уряд генералу Й. Антонеску, який славився своєю жорстокістю.
Історичний портрет.
Йон Антонеску народився 2 червня 1882 р. в місті Питешті у родині військових. Закінчив школу для дітей військовослужбовців і училище піхотно-кавалерійських офіцерів. По закінченні навчання був направлений до стройових частин. У 1907 р. взяв участь у придушенні селянського повстання. Був замічений командуванням і направлений до Вищої воєнної школи, яку з успіхом закінчив. Проходив службу в кавалерійській дивізії. Незабаром став викладати в кавалерійській школі. Брав участь у Першій світовій війні. Отримав бойові нагороди, хоча особливо не відзначився. Після війни він був направлений на важливу дипломатичну посаду воєнного аташе до Парижа, а згодом, до Лондона (1923–1926 рр.). У 1926–1928 рр. то очолював Вищу воєнну школу, то командував полком, бригадою. У 1928 р. став Генеральним секретарем Міністерства національної оборони. У 1933 р. – начальник Генерального штабу. У 1934–1935 рр. був командиром дівізії. У 1937 р. три місяці був міністром національної оборони. Після встановлення королівської диктатури був усунутий з посади. Суперечливим питанням залишається зв'язок Антонеску із «Залізною гвардією». З одного боку, він підтримував ідеї «Великої Румунії» і встановлення диктатури «сильної руки», мав зв'язки з їхніми провідниками. З іншого, заперечував зверхність «гвардійців» над армією, яку він вбачав провідною силою. Антонеску захоплювався Гітлером, вбачав головним союзником Румунії Німеччину, а не Англію та Францію.
У липні 1940 р. Антонеску надіслав листа до Кароля II, в якому висловлював незгоду з поступкою СРСР Молдавії. У відповідь він був заарештований і засланий до віддаленого монастиря. У той час король втрачав владу. Тоді король згадав про Антонеску. З вересня 1940 р. його привезли до Кароля II. «Ти єдиний справжній патріот. Я звертаюся до тебе, тому що завжди вважав тебе останнім резервом. Ти не можеш відмовитися. Прийшов твій час. У цей важкий момент довіряю тобі уряд і країну», – сказав король Антонеску.
6 вересня 1940 р. під тиском Й. Антонеску Кароль II був змушений зректися трону на користь Михая. Останній же був майже відсунутий від влади. У Румунії встановилась диктатура Антонеску (1940–1944 рр,). У країні відразу розпочалася антисемітська кампанія. Встановлювався поліцейський режим. Державу було проголошено легіонерською, а Антонеску став «кондукторулом» – вождем держави. Було введено німецькі війська, які розмістилися в районах нафтових промислів. Укладався нерівноправний торговий договір. Німеччина встановила контроль над румунською промисловістю. Румунія стала одним з основних постачальників для Німеччини продуктів харчування, сировини і особливо нафти.
6 квітня 1941 р. Румунія вступила у Другу світову війну на боці Німеччини. 22 червня Румунія підтримала напад на СРСР і захопила Бессарабію та Одесу. Наступні поразки німецьких і румунських військ на Східному фронті привели до того, що противники Антонеску почали шукати контактів із країнами антигітлерівської коаліції. Із наближенням радянських військ до Румунії у серпні 1944 р. у Бухаресті спалахнуло антифашистське повстання. 23 серпня Антонеску було заарештовано, 6 травня 1946 р. воєнний трибунал виніс йому смертний вирок.
Запитання на закріплення.
1) Що спричинило встановлення диктатури генерала Антонеску?
2) Назвіть основні риси режиму.
Після опрацювання даного питання учням можна запропонувати перенести до зошитів таблицю.
Політичний розвиток Румунії
Етапи:
І. 1918–1928 рр. – Домінування у політичному житті ліберальної партії. Прем'єрство братів Братіану (1922–1928)
ІII. 1928-1930 рр. – Перебування при владі націонал-селянської (цараністської) партії
IV. 1940–1944 рр. – Диктатура Й. Антонеску.
1) Коли Угорщину було проголошено республікою?
2) Хто очолив уряд новоутвореної Угорщини?
3) Коли було встановлено диктатуру М. Хорті?
4) Чи брала Угорщина участь у поділі ЧСР?
5) Які держави брали участь у війні з^Угорською Радянською Республікою?
6) Який характер мала революція 1918—1919 рр. в Угорщині?
7) Яку назву мала фашистська партія Угорщини?
8) Які дві партії об'єдналися й утворили у... р. Соціалістичну партію Угорщини?
9) Коли було проголошено радянську владу в Угорщині?
10) Офіційно М. Хорті був :..
11) Монархію в Угорщині було відновлено в ... р.
12) Які території втратила Угорщина за підсумками Першої світової війни на користь Австрії?
Запитання для дискусії.
1) Чи можна Румунію вважати імперією?
2) Чи можна стверджувати, що режим Антонеску був фашистським?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Розпад Австро-Угорщини поставив на порядок денний питання про подальшу долю Угорського королівства. Початок становленню нової Угорщини поклала національна революції (1918–1919), у результаті якої було проголошено республіку. Перед новою державою відразу постало цілий ряд важких для вирішення питань: миру, кордонів, влади, налагодження повоєнного життя, вирішення соціальних проблем, проведення аграрних перетворень тощо. Усі ці проблеми ускладнювалися тиском з боку країн Антанти, які прагнули перекласти відповідальність імперського уряду на новий, який був непричетним до розв'язання Першої світової війни. Ні уряд Карої, ні радянський уряд не змогли вправитись із цими проблемами. Не допомогли і соціальні експерименти, що здійснювалися радянським урядом. Розорена, стомлена, розгромлена країна була змушена підписати Тріанонський мир (1920), за яким вона не лише втрачала 2/3 своєї території, а була ще й принижена. Встановлення режиму М. Хорті, який прагнув відновити «нормальне» життя часів імперії, було сприйнято населенням без супротиву. Хортиський режим головним своїм завданням уважав скасування умов Тріанонського миру і об'єднання усіх угорців у межах однієї держави. Таке прагнення призвело до зближення Угорщини з гітлерівською Німеччиною.
Перша світова війна сприяла територіальному зростанню країни і створила принципово нові умови для подальшого розвитку країни. Проте правляча еліта не змогла скористатися цими сприятливими умовами для забезпечення динамічного розвитку країни. Від кінця 1920-х рр. у країні наростали авторитарні тенденції, які призвели спочатку до встановлення королівської диктатури, а згодом до диктатури Й. Антонеску.
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
2) Підготуйте реферати за темами «Угорська Радянська Республіка і світова революція», «М. Хорті», «Угорсько-румунська війна 1918-1919 рр.», «Румунія в роки Першої світової війни», «Правління Кароля II», «Залізна гвардія», «Диктатура Й. Антонеску».
1) Дайте оцінку діяльності графа М. Карої.
2) Які реформи були здійснені радянським урядом у 1919 р.?
Картка №2
1) Дайте оцінку діяльності М. Хорті.
2) Які реформи були здійснені урядом графа М. Карої?
Розповідь учителя.
Після Першої світової війни перед румунським суспільством відкрилось обнадійливе майбутнє. Усе тепер залежало від того, чи зуміє правляча еліта скористатися вдалою нагодою модернізувати країну.
Далі вчитель розкриває це питання за матеріалом таблиці.
Фактори, що впливали на розвиток Румунії
|
Позитивні фактор» |
Негативні фактори |
|
Територія і населення країни збільшились майже вдвічі. Історичні
суперники Румунії Угорщина та Росія були знесилені й зазнали територіальних
втрат на користь Румунії. Румунія отримала повний контроль над гирлом Дунаю.
Румунія уникла революційних змін влади; збереглась наступність влади, що
забезпечувало внутрішню стабільність. Румунія стала одним з ключових
союзником Антанти у Східній Європі |
Новоприєднані території суттєво відрізнялися від старого королівства
(Регату): за рівнем економічного розвитку, за етнічним складом, менталітетом
населення тощо. Ці території потрібно було інтегрувати, придушивши
сепаратистські й національні рухи (ЗО % нової Румунії складали національні
меншини). Економічна відсталість. Засилля старої, традиційної еліти. Територіальні
придбання за рахунок сусідів породжували в останніх реваншистські настрої;
перетворення Румунії на ланку «санітарного кордону» навколо СРСР мало значний
відбиток на внутрішньополітичному житті (гоніння на ліві сили, обмеження
демократичних свобод тощо) |
У зовнішній політиці Румунія підтримувала існування Версальсько-Вашингтонської системи, і з цією метою в 1920–1921 рр. із Польщею, Чехо-Словаччиною та Югославією було укладено воєнно-політичний союз – Мала Антанта, який орієнтувався на Францію.
Початок 1920-х рр. став початком стабілізації становища в країні. Значним стабілізаційним чинником були позики Англії та Франції румунському уряду. Ці країни також вкладали значні інвестиції м розвиток румунської промисловості, особливо нафтодобувної (контролювали 49 %).
До 1927 р. було завершено аграрну реформу, унаслідок якої селяни отримали 3 млн гектарів землі. На 1930 р. землевласники, які мали земельні володіння більш як 100 гектарів, складали 15 % .
У період з 1922 р. до 1928 р. при владі у країні перебувала національно-ліберальна партія (у 1922–1926 рр. прем'єр-міністром був І. Вратіану, а в 1927–1928 рр. – В. Братіану). Значним здобутком під час її правління було прийняття конституції 1923 р., яка закріпи-Л8 всі демократичні свободи, але на практиці їх реалізація була обмеженою. Уперше в історії Румунії запроваджувалося загальне, пряме і рівне виборче право при таємному голосуванні, яке було обов'язковим для громадян країни. Також конституція закріпила національне об'єднання румунських земель.
У 1924 р. в Південній Бессарабії спалахнуло кероване комуністами Татарбунарське повстання, метою якого було встановлення радянської влади і відокремлення Бессарабії. Але воно мало локальний характер і зазнало поразки. Загинули 3 тис. осіб. За підтримку територіальних вимог СРСР до Румунії комуністична партія була заборонена.
Основними політичними противниками лібералів були партії націоналістів і цараністів (селянська партія). У середині 1920-х рр. між Каролем і Михаєм розгорілася боротьба за румунський престол (у 1927 р. помер король Фердинанд І). Принц Кароль був позбавлений прав через родинні негаразди. Королем став шістнадцятирічний Ми-хай, а регентську раду при ньому очолив В. Братіану.
Цікаві факти
Приводом до прийняття Акту від 4 січня 1926 р. про призначення правонаступника престолу Михая стало невірне подружнє життя принца Кароля. Так, під час Першої світової війни Кароль разом із Зізі Ламбріно, дочкою румунського генерала, утік із розташування румунських військ, кинувши їх напризволяще. 12 вересня 1818 р. він обвінчався з нею в Одеському соборі.
8 січня 1919 р. цей шлюб було анульовано румунським урядом. Зізі із неповнолітнім сином Мірче було вислано до Парижа, забезпечивши її грошовою допомогою. 10 березня 1921 р. Кароль вступив у більш вигідний шлюб із грецькою принцесою Єленою; 25 жовтня 1921 р. у них народився принц Михаїл («Мішель Вітесс»). Невдовзі Кароль залишив принцесу Єлену і на все життя поєднався з розлученою Гелен (Магда) Лупеску, що й спровокувало прийняття Акту 1926 р. Підозрювали, що Лупеску, безсумнівно розумна, рішуча жінка, була єврейського походження, незважаючи на чернече виховання та перший шлюб з кавалерійським офіцером. Подейкували, що вона незаконнонароджена дочка першого короля Румунії Кароля (таким чином вона доводилась троюрідною сестрою іншого Кароля), а аптекар Лупеску-Вольф грав за добру винагороду роль удаваного батька для спантеличеної королівської сім'ї. Розлучившись з принцесою Єленою 21 червня 1928 р., Кароль нарешті одружився з Лупеску в бразильському вигнанні 3 червня 1947 р.; помер у Португалії 3 квітня 1953 р. Готовність цинічного Кароля пожертвувати троном заради Лупеску у двадцяті роки і потім зберігати відданість і вірність протягом трьох десятиліть залишається особистою таємницею.
Розповідь учителя.
Націоналісти й цараністи об'єдналися в єдину партію, розпочали рішучу боротьбу з лібералами і перемогли на виборах 1928 р.
Націонал-цараністська партія прийшла до влади в несприятливий момент: у країні вибухнула економічна криза, яка охопила всі галузі виробництва крім нафтодобувної. У країні налічувалося 600 тис. безробітних. За період з 1929 до 1933 р. змінилося 10 урядів. На початок 1934 р. національний доход країни складав 49,4 % проти 1929 р. Скориставшись нестабільністю, принц Кароль проголосив себе королем – Каролем II.
У 1934 р. Румунія поступово почала виходити з кризи. Неспроможність запобігти подібним явищам у суспільстві парламентськими методами штовхала правителів до встановлення «влади твердої руки». До влади прийшли «нові ліберали», тісно пов'язані з фінансовими колами і королівською сім'єю. Але встановити порядок у країні вони не спромоглися. Економічна криза 1936–1937 рр. ще більше загострила становище, і на виборах 1937 р. жодна з політичних партій не набрала більшості. При цьому за «Залізну гвардію» голосувало вже 16 % виборців. У таких умовах 10 лютого 1938 р. Кароль II здійснив переворот. Було прийнято нову конституцію, за якою король отримав усю повноту влади, а парламент перетворився в дорадчий орган. Конституцією також закріплювалися привілеї для румунів. Ліквідовувалися багатопартійність, створювалась єдина офіційна партія «Фронт національного відродження» (Партія нації). Взявши за зразок Італію, Кароль II здійснив корпоратизацію промисловості. Головною опорою короля в його політиці були армія та «Залізна гвардія». Але між генералітетом і лідерами «Залізної гвардії» існувала непримирима ворожнеча. Були частими сутички між «гвардійцями» і армійськими підрозділами. У листопаді 1938 р. Кароль II розправився з лідерами «Залізної гвардії» і зосередив у своїх руках всю повноту влади. Таким тином будь-яка опозиція в країні була придушена.
Запитання на закріплення.
1) Які особливості розвитку країни в 1920—1930-ті рр. можнави-ділити?
2) Що зумовило встановлення королівської диктатури?
3) Чи вирішила вона ті проблеми, що стояли перед країною?
7. Встановлення диктатури Антонеску.
Розповідь учителя.
Територіальні втрати, а особливо за II Віденським арбітражем (серпень 1940 р.), за яким Румунія втрачала Північну Трансільванію на користь Угорщини, а згодом і Добруджу на користь Болгарії, призвели до масових виступів проти короля. У цих умовах Кароль II дає право сформувати уряд генералу Й. Антонеску, який славився своєю жорстокістю.
Історичний портрет.
Йон Антонеску народився 2 червня 1882 р. в місті Питешті у родині військових. Закінчив школу для дітей військовослужбовців і училище піхотно-кавалерійських офіцерів. По закінченні навчання був направлений до стройових частин. У 1907 р. взяв участь у придушенні селянського повстання. Був замічений командуванням і направлений до Вищої воєнної школи, яку з успіхом закінчив. Проходив службу в кавалерійській дивізії. Незабаром став викладати в кавалерійській школі. Брав участь у Першій світовій війні. Отримав бойові нагороди, хоча особливо не відзначився. Після війни він був направлений на важливу дипломатичну посаду воєнного аташе до Парижа, а згодом, до Лондона (1923–1926 рр.). У 1926–1928 рр. то очолював Вищу воєнну школу, то командував полком, бригадою. У 1928 р. став Генеральним секретарем Міністерства національної оборони. У 1933 р. – начальник Генерального штабу. У 1934–1935 рр. був командиром дівізії. У 1937 р. три місяці був міністром національної оборони. Після встановлення королівської диктатури був усунутий з посади. Суперечливим питанням залишається зв'язок Антонеску із «Залізною гвардією». З одного боку, він підтримував ідеї «Великої Румунії» і встановлення диктатури «сильної руки», мав зв'язки з їхніми провідниками. З іншого, заперечував зверхність «гвардійців» над армією, яку він вбачав провідною силою. Антонеску захоплювався Гітлером, вбачав головним союзником Румунії Німеччину, а не Англію та Францію.
У липні 1940 р. Антонеску надіслав листа до Кароля II, в якому висловлював незгоду з поступкою СРСР Молдавії. У відповідь він був заарештований і засланий до віддаленого монастиря. У той час король втрачав владу. Тоді король згадав про Антонеску. З вересня 1940 р. його привезли до Кароля II. «Ти єдиний справжній патріот. Я звертаюся до тебе, тому що завжди вважав тебе останнім резервом. Ти не можеш відмовитися. Прийшов твій час. У цей важкий момент довіряю тобі уряд і країну», – сказав король Антонеску.
6 вересня 1940 р. під тиском Й. Антонеску Кароль II був змушений зректися трону на користь Михая. Останній же був майже відсунутий від влади. У Румунії встановилась диктатура Антонеску (1940–1944 рр,). У країні відразу розпочалася антисемітська кампанія. Встановлювався поліцейський режим. Державу було проголошено легіонерською, а Антонеску став «кондукторулом» – вождем держави. Було введено німецькі війська, які розмістилися в районах нафтових промислів. Укладався нерівноправний торговий договір. Німеччина встановила контроль над румунською промисловістю. Румунія стала одним з основних постачальників для Німеччини продуктів харчування, сировини і особливо нафти.
6 квітня 1941 р. Румунія вступила у Другу світову війну на боці Німеччини. 22 червня Румунія підтримала напад на СРСР і захопила Бессарабію та Одесу. Наступні поразки німецьких і румунських військ на Східному фронті привели до того, що противники Антонеску почали шукати контактів із країнами антигітлерівської коаліції. Із наближенням радянських військ до Румунії у серпні 1944 р. у Бухаресті спалахнуло антифашистське повстання. 23 серпня Антонеску було заарештовано, 6 травня 1946 р. воєнний трибунал виніс йому смертний вирок.
Запитання на закріплення.
1) Що спричинило встановлення диктатури генерала Антонеску?
2) Назвіть основні риси режиму.
Після опрацювання даного питання учням можна запропонувати перенести до зошитів таблицю.
Політичний розвиток Румунії
Етапи:
І. 1918–1928 рр. – Домінування у політичному житті ліберальної партії. Прем'єрство братів Братіану (1922–1928)
ІII. 1928-1930 рр. – Перебування при владі націонал-селянської (цараністської) партії
IV. 1940–1944 рр. – Диктатура Й. Антонеску.
1) Коли Угорщину було проголошено республікою?
2) Хто очолив уряд новоутвореної Угорщини?
3) Коли було встановлено диктатуру М. Хорті?
4) Чи брала Угорщина участь у поділі ЧСР?
5) Які держави брали участь у війні з^Угорською Радянською Республікою?
6) Який характер мала революція 1918—1919 рр. в Угорщині?
7) Яку назву мала фашистська партія Угорщини?
8) Які дві партії об'єдналися й утворили у... р. Соціалістичну партію Угорщини?
9) Коли було проголошено радянську владу в Угорщині?
10) Офіційно М. Хорті був :..
11) Монархію в Угорщині було відновлено в ... р.
12) Які території втратила Угорщина за підсумками Першої світової війни на користь Австрії?
Запитання для дискусії.
1) Чи можна Румунію вважати імперією?
2) Чи можна стверджувати, що режим Антонеску був фашистським?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Розпад Австро-Угорщини поставив на порядок денний питання про подальшу долю Угорського королівства. Початок становленню нової Угорщини поклала національна революції (1918–1919), у результаті якої було проголошено республіку. Перед новою державою відразу постало цілий ряд важких для вирішення питань: миру, кордонів, влади, налагодження повоєнного життя, вирішення соціальних проблем, проведення аграрних перетворень тощо. Усі ці проблеми ускладнювалися тиском з боку країн Антанти, які прагнули перекласти відповідальність імперського уряду на новий, який був непричетним до розв'язання Першої світової війни. Ні уряд Карої, ні радянський уряд не змогли вправитись із цими проблемами. Не допомогли і соціальні експерименти, що здійснювалися радянським урядом. Розорена, стомлена, розгромлена країна була змушена підписати Тріанонський мир (1920), за яким вона не лише втрачала 2/3 своєї території, а була ще й принижена. Встановлення режиму М. Хорті, який прагнув відновити «нормальне» життя часів імперії, було сприйнято населенням без супротиву. Хортиський режим головним своїм завданням уважав скасування умов Тріанонського миру і об'єднання усіх угорців у межах однієї держави. Таке прагнення призвело до зближення Угорщини з гітлерівською Німеччиною.
Перша світова війна сприяла територіальному зростанню країни і створила принципово нові умови для подальшого розвитку країни. Проте правляча еліта не змогла скористатися цими сприятливими умовами для забезпечення динамічного розвитку країни. Від кінця 1920-х рр. у країні наростали авторитарні тенденції, які призвели спочатку до встановлення королівської диктатури, а згодом до диктатури Й. Антонеску.
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
2) Підготуйте реферати за темами «Угорська Радянська Республіка і світова революція», «М. Хорті», «Угорсько-румунська війна 1918-1919 рр.», «Румунія в роки Першої світової війни», «Правління Кароля II», «Залізна гвардія», «Диктатура Й. Антонеску».
1) Дайте оцінку діяльності графа М. Карої.
2) Які реформи були здійснені радянським урядом у 1919 р.?
Картка №2
1) Дайте оцінку діяльності М. Хорті.
2) Які реформи були здійснені урядом графа М. Карої?
1. 2