П`ятниця, 18.07.2025, 04:34
Персональний сайт Поручнік Володимира Вікторовича
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Интересные факты
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 608
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Анекдоты
6. Становлення «Причорноморської міні-імперії». Розвиток Румунії у 19201930-ті рр.
Розповідь учителя.
Після Першої світової війни перед румунським суспільством від­крилось обнадійливе майбутнє. Усе тепер залежало від того, чи зуміє правляча еліта скористатися вдалою нагодою модернізувати країну.
Далі вчитель розкриває це питання за матеріалом таблиці.
Фактори, що впливали на розвиток Румунії

Позитивні фактор»

Негативні фактори

Територія і населення країни збільшились майже вдвічі. Історичні суперники Румунії Угорщина та Росія були зне­силені й зазнали територіаль­них втрат на користь Румунії. Румунія отримала повний ко­нтроль над гирлом Дунаю. Румунія уникла революцій­них змін влади; збереглась наступність влади, що забез­печувало внутрішню стабіль­ність. Румунія стала одним з ключо­вих союзником Антанти у Східній Європі

Новоприєднані території суттєво відріз­нялися від старого королівства (Регату): за рівнем економічного розвитку, за етні­чним складом, менталітетом населення тощо. Ці території потрібно було інтегру­вати, придушивши сепаратистські й націо­нальні рухи (ЗО % нової Румунії складали національні меншини). Економічна відсталість. Засилля старої, традиційної еліти. Територіальні придбання за рахунок сусі­дів породжували в останніх реваншистські настрої; перетворення Румунії на ланку «санітарного кордону» навколо СРСР мало значний відбиток на внутрішньополітич­ному житті (гоніння на ліві сили, обме­ження демократичних свобод тощо)

У1919–1920 рр. становище в країні було нестабільним: робітники виступали за 8-годинний робочий день, уведення мінімуму заробітної плати; селяни вимагали аграрної реформи. Під тиском цих виступів прагнення робітників були задоволені, а в 1920–1921 рр. прийнято Закон про аграрну реформу, за яким максимум землеволодіння встановлювався в розмірі 100 гектарів для Бессарабії та 200–500 гекта­рі н для інших районів країни. Надлишки землі передавали селянам лі викуп (20 % від її вартості).
У зовнішній політиці Румунія підтримувала існування Версальсько-Вашингтонської системи, і з цією метою в 1920–1921 рр. із Поль­щею, Чехо-Словаччиною та Югославією було укладено воєнно-політичний союз – Мала Антанта, який орієнтувався на Францію.
Початок 1920-х рр. став початком стабілізації становища в краї­ні. Значним стабілізаційним чинником були позики Англії та Фран­ції румунському уряду. Ці країни також вкладали значні інвестиції м розвиток румунської промисловості, особливо нафтодобувної (конт­ролювали 49 %).
До 1927 р. було завершено аграрну реформу, унаслідок якої селяни отримали 3 млн гектарів землі. На 1930 р. землевласники, які мали земельні володіння більш як 100 гектарів, складали 15 % .
У період з 1922 р. до 1928 р. при владі у країні перебувала націо­нально-ліберальна партія (у 1922–1926 рр. прем'єр-міністром був І. Вратіану, а в 1927–1928 рр. – В. Братіану). Значним здобутком під час її правління було прийняття конституції 1923 р., яка закріпи-Л8 всі демократичні свободи, але на практиці їх реалізація була обме­женою. Уперше в історії Румунії запроваджувалося загальне, пряме і рівне виборче право при таємному голосуванні, яке було обов'язковим для громадян країни. Також конституція закріпила національне об'єднання румунських земель.
У 1924 р. в Південній Бессарабії спалахнуло кероване комуніста­ми Татарбунарське повстання, метою якого було встановлення радян­ської влади і відокремлення Бессарабії. Але воно мало локальний характер і зазнало поразки. Загинули 3 тис. осіб. За підтримку терито­ріальних вимог СРСР до Румунії комуністична партія була заборонена.
Основними політичними противниками лібералів були партії націоналістів і цараністів (селянська партія). У середині 1920-х рр. між Каролем і Михаєм розгорілася боротьба за румунський престол (у 1927 р. помер король Фердинанд І). Принц Кароль був позбавлений прав через родинні негаразди. Королем став шістнадцятирічний Ми-хай, а регентську раду при ньому очолив В. Братіану.
Цікаві факти
Приводом до прийняття Акту від 4 січня 1926 р. про призначення право­наступника престолу Михая стало невірне подружнє життя принца Кароля. Так, під час Першої світової війни Кароль разом із Зізі Ламбріно, дочкою румунського генерала, утік із розташування румунських військ, кинувши їх напризволяще. 12 вересня 1818 р. він обвінчався з нею в Одеському соборі.
8 січня 1919 р. цей шлюб було анульовано румунським урядом. Зізі із непов­нолітнім сином Мірче було вислано до Парижа, забезпечивши її грошовою допомогою. 10 березня 1921 р. Кароль вступив у більш вигідний шлюб із гре­цькою принцесою Єленою; 25 жовтня 1921 р. у них народився принц Михаїл («Мішель Вітесс»). Невдовзі Кароль залишив принцесу Єлену і на все жит­тя поєднався з розлученою Гелен (Магда) Лупеску, що й спровокувало при­йняття Акту 1926 р. Підозрювали, що Лупеску, безсумнівно розумна, рішуча жінка, була єврейського походження, незважаючи на чернече виховання та перший шлюб з кавалерійським офіцером. Подейкували, що вона незаконнонароджена дочка першого короля Румунії Кароля (таким чином вона до­водилась троюрідною сестрою іншого Кароля), а аптекар Лупеску-Вольф грав за добру винагороду роль удаваного батька для спантеличеної королівської сім'ї. Розлучившись з принцесою Єленою 21 червня 1928 р., Кароль нареш­ті одружився з Лупеску в бразильському вигнанні 3 червня 1947 р.; помер у Португалії 3 квітня 1953 р. Готовність цинічного Кароля пожертвувати троном заради Лупеску у двадцяті роки і потім зберігати відданість і вірність протягом трьох десятиліть залишається особистою таємницею.
Розповідь учителя.
Націоналісти й цараністи об'єдналися в єдину партію, розпочали рішучу боротьбу з лібералами і перемогли на виборах 1928 р.
Націонал-цараністська партія прийшла до влади в несприятливий момент: у країні вибухнула економічна криза, яка охопила всі галузі виробництва крім нафтодобувної. У країні налічувалося 600 тис. без­робітних. За період з 1929 до 1933 р. змінилося 10 урядів. На поча­ток 1934 р. національний доход країни складав 49,4 % проти 1929 р. Скориставшись нестабільністю, принц Кароль проголосив себе коро­лем – Каролем II.
У роки кризи виросла популярність правоекстремістських орга­нізацій, таких як «Залізна гвардія», які використовували націона­лістичні гасла, поєднані із соціальною демагогією. Взірцем для своєї діяльності вони вважали італійських фашистів. Активізувала свою діяльність і Комуністична партія Румунії, яка стала організатором ряду страйків, що іноді виливались у криваві сутички.
У 1934 р. Румунія поступово почала виходити з кризи. Неспромож­ність запобігти подібним явищам у суспільстві парламентськими ме­тодами штовхала правителів до встановлення «влади твердої руки». До влади прийшли «нові ліберали», тісно пов'язані з фінансовими колами і королівською сім'єю. Але встановити порядок у країні вони не спромоглися. Економічна криза 1936–1937 рр. ще більше загост­рила становище, і на виборах 1937 р. жодна з політичних партій не набрала більшості. При цьому за «Залізну гвардію» голосувало вже 16 % виборців. У таких умовах 10 лютого 1938 р. Кароль II здійснив переворот. Було прийнято нову конституцію, за якою король отримав усю повноту влади, а парламент перетворився в дорадчий орган. Кон­ституцією також закріплювалися привілеї для румунів. Ліквідовувалися багатопартійність, створювалась єдина офіційна партія «Фронт національного відродження» (Партія нації). Взявши за зразок Італію, Кароль II здійснив корпоратизацію промисловості. Головною опорою короля в його політиці були армія та «Залізна гвардія». Але між ге­нералітетом і лідерами «Залізної гвардії» існувала непримирима во­рожнеча. Були частими сутички між «гвардійцями» і армійськими підрозділами. У листопаді 1938 р. Кароль II розправився з лідерами «Залізної гвардії» і зосередив у своїх руках всю повноту влади. Таким тином будь-яка опозиція в країні була придушена.
У зовнішній політиці Румунія дотримувалася союзу з Англією та Францією, але після Мюнхенської угоди вона почала схилятися до співробітництва з Німеччиною. У червні 1940 р. до СРСР відійшли Бессарабія та Північна Буковина.
Запитання на закріплення.
1)    Які особливості розвитку країни в 1920—1930-ті рр. можнави-ділити?
2)    Що зумовило встановлення королівської диктатури?
3)   Чи вирішила вона ті проблеми, що стояли перед країною?
7. Встановлення диктатури Антонеску.
Розповідь учителя.
Територіальні втрати, а особливо за II Віденським арбітражем (серпень 1940 р.), за яким Румунія втрачала Північну Трансільванію на користь Угорщини, а згодом і Добруджу на користь Болгарії, призвели до масо­вих виступів проти короля. У цих умовах Кароль II дає право сформу­вати уряд генералу Й. Антонеску, який славився своєю жорстокістю.
Історичний портрет.
Йон Антонеску народився 2 червня 1882 р. в місті Питешті у родині вій­ськових. Закінчив школу для дітей військовослужбовців і училище піхот­но-кавалерійських офіцерів. По закінченні навчання був направлений до стройових частин. У 1907 р. взяв участь у придушенні селянського повстан­ня. Був замічений командуванням і направлений до Вищої воєнної школи, яку з успіхом закінчив. Проходив службу в кавалерійській дивізії. Незабаром став викладати в кавалерійській школі. Брав участь у Першій світовій війні. Отримав бойові нагороди, хоча особливо не відзначився. Після війни він був направлений на важливу дипломатичну посаду воєнного аташе до Парижа, а згодом, до Лондона (1923–1926 рр.). У 1926–1928 рр. то очолював Вищу воєнну школу, то командував полком, бригадою. У 1928 р. став Генераль­ним секретарем Міністерства національної оборони. У 1933 р. – начальник Генерального штабу. У 1934–1935 рр. був командиром дівізії. У 1937 р. три місяці був міністром національної оборони. Після встановлення королівської диктатури був усунутий з посади. Суперечливим питанням залишається зв'язок Антонеску із «Залізною гвардією». З одного боку, він підтримував ідеї «Великої Румунії» і встановлення диктатури «сильної руки», мав зв'яз­ки з їхніми провідниками. З іншого, заперечував зверхність «гвардійців» над армією, яку він вбачав провідною силою. Антонеску захоплювався Гітлером, вбачав головним союзником Румунії Німеччину, а не Англію та Францію.
У липні 1940 р. Антонеску надіслав листа до Кароля II, в якому висловлю­вав незгоду з поступкою СРСР Молдавії. У відповідь він був заарештований і засланий до віддаленого монастиря. У той час король втрачав владу. Тоді король згадав про Антонеску. З вересня 1940 р. його привезли до Кароля II. «Ти єдиний справжній патріот. Я звертаюся до тебе, тому що завжди вважав тебе останнім резервом. Ти не можеш відмовитися. Прийшов твій час. У цей важкий момент довіряю тобі уряд і країну», – сказав король Антонеску.
Розповідь учителя.
6 вересня 1940 р. під тиском Й. Антонеску Кароль II був змушений зректися трону на користь Михая. Останній же був майже від­сунутий від влади. У Румунії встановилась диктатура Антонеску (1940–1944 рр,). У країні відразу розпочалася антисемітська кам­панія. Встановлювався поліцейський режим. Державу було проголо­шено легіонерською, а Антонеску став «кондукторулом» – вождем держави. Було введено німецькі війська, які розмістилися в районах нафтових промислів. Укладався нерівноправний торговий договір. Німеччина встановила контроль над румунською промисловістю. Ру­мунія стала одним з основних постачальників для Німеччини проду­ктів харчування, сировини і особливо нафти.
6 квітня 1941 р. Румунія вступила у Другу світову війну на боці Німеччини. 22 червня Румунія підтримала напад на СРСР і захопила Бессарабію та Одесу. Наступні поразки німецьких і румунських військ на Східному фронті привели до того, що противники Антонеску почали шу­кати контактів із країнами антигітлерівської коаліції. Із наближенням радянських військ до Румунії у серпні 1944 р. у Бухаресті спалахнуло антифашистське повстання. 23 серпня Антонеску було заарештовано, 6 травня 1946 р. воєнний трибунал виніс йому смертний вирок.
Запитання на закріплення.
1)    Що спричинило встановлення диктатури генерала Антонеску?
2)    Назвіть основні риси режиму.
Після опрацювання даного питання учням можна запропонувати перенести до зошитів таблицю.
                                 Політичний розвиток Румунії
Етапи:
І. 1918–1928 рр. – Домінування у політичному житті ліберальної партії. Прем'єрство братів Братіану (1922–1928)
ІII. 1928-1930 рр. – Перебування при владі націонал-селянської (цараністської) партії
II. 1930–1940 рр. (1938–1940 рр.) – Правління короля Кароля II (королівська диктатура).
IV. 1940–1944 рр. – Диктатура Й. Антонеску.
IV. ЗАКРВПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Історичний диктант.
1)   Коли Угорщину було проголошено республікою?
2)    Хто очолив уряд новоутвореної Угорщини?
3)   Коли було встановлено диктатуру М. Хорті?
4)   Чи брала Угорщина участь у поділі ЧСР?
5)   Які держави брали участь у війні з^Угорською Радянською Рес­публікою?
6)    Який характер мала революція 1918—1919 рр. в Угорщині?
7)    Яку назву мала фашистська партія Угорщини?
8)    Які дві партії об'єдналися й утворили у... р. Соціалістичну пар­тію Угорщини?
9)    Коли було проголошено радянську владу в Угорщині?
10)  Офіційно М. Хорті був :..
11) Монархію в Угорщині було відновлено в ... р.
12) Які території втратила Угорщина за підсумками Першої світо­вої війни на користь Австрії?
Запитання для дискусії.
1)   Чи можна Румунію вважати імперією?
2)   Чи можна стверджувати, що режим Антонеску був фашист­ським?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Розпад Австро-Угорщини поставив на порядок денний питання про подальшу долю Угорського королівства. Початок становленню нової Угорщини поклала національна революції (1918–1919), у ре­зультаті якої було проголошено республіку. Перед новою державою відразу постало цілий ряд важких для вирішення питань: миру, ко­рдонів, влади, налагодження повоєнного життя, вирішення соціа­льних проблем, проведення аграрних перетворень тощо. Усі ці про­блеми ускладнювалися тиском з боку країн Антанти, які прагнули перекласти відповідальність імперського уряду на новий, який був непричетним до розв'язання Першої світової війни. Ні уряд Карої, ні радянський уряд не змогли вправитись із цими проблемами. Не допомогли і соціальні експерименти, що здійснювалися радянсь­ким урядом. Розорена, стомлена, розгромлена країна була змушена підписати Тріанонський мир (1920), за яким вона не лише втрачала 2/3 своєї території, а була ще й принижена. Встановлення режиму М. Хорті, який прагнув відновити «нормальне» життя часів імперії, було сприйнято населенням без супротиву. Хортиський режим голов­ним своїм завданням уважав скасування умов Тріанонського миру і об'єднання усіх угорців у межах однієї держави. Таке прагнення призвело до зближення Угорщини з гітлерівською Німеччиною.
Перша світова війна сприяла територіальному зростанню країни і створила принципово нові умови для подальшого розвитку країни. Проте правляча еліта не змогла скористатися цими сприятливими умовами для забезпечення динамічного розвитку країни. Від кінця 1920-х рр. у країні наростали авторитарні тенденції, які призвели спочатку до встановлення королівської диктатури, а згодом до дик­татури Й. Антонеску.
IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1)    Опрацюйте матеріал підручників.
2) Підготуйте реферати за темами «Угорська Радянська Респуб­ліка і світова революція», «М. Хорті», «Угорсько-румунська війна 1918-1919 рр.»,  «Румунія в роки Першої світо­вої війни», «Правління Кароля II», «Залізна гвардія», «Дикта­тура Й. Антонеску».
Картка №1
1)   Дайте оцінку діяльності графа М. Карої.
2)   Які реформи були здійснені радянським урядом у 1919 р.?
Картка №2
1)   Дайте оцінку діяльності М. Хорті.
2)    Які реформи були здійснені урядом графа М. Карої?
Форма входу
Цитаты великих
Пошук
Як ви відноситесь до того, що вчителі за власні кошти купують на потреби школи різноманітне обладнання (принтери, ноутбуки, проектори ....)



Результати
Календар
«  Липень 2025  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
счетчик посещений
Друзі сайту
Турийск 
Copyright MyCorp © 2025
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz