Урок 22

Тема: СРСР У 20-30-ті роки.

Мета уроку: охарактеризувати розвиток СРСР у 20-30-ті роки. Показати процес становлення і розвиток сталінського режиму. Розкрити зміст сталінської моделі соціалізму в СРСР; закріплювати навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, вміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі демократичних традицій, поваги до прав і свобод людини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник,  хрестоматія,  стінна карта «СРСР у 20-30-ті роки ХХ ст.», атлас, картосхеми в підручнику.

Основні поняття і терміни: опозиція,  культ особи, індустріалізація,  колективізація, масові репресії.

Основні дати: 1925 р. - прийняття рішення на ХІV з'їзді ВКП(б) про індустріалізацію, 1927 р. - прийняття рішення на ХV з'їзді ВКП(б) про колективізацію, 1929 р. - рік «великого перелому», 1937-1938 рр. - період наймасовіших репресій.

Хід уроку

І. Перевірка знань.

Робота з поняттями і термінами.

Історичний диктант

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.      Становлення сталінського режиму. Боротьба за владу.

2.      Індустріалізація.

3.      Колективізація.

4.      Масові репресії.

1. Становлення сталінського режиму. Боротьба за владу.

Розповідь учителя.

На початку 20-х років більшовики здолали збройну опозицію (в результаті громадянської війни) та ідейно-політичну опозицію (меншовики, есери та ін.), остаточно встановивши свою одноосібну владу. Але в самій партії не було єдності. Хвороба Леніна давала привід до розгортання боротьби в середині партії за владу.

Протягом травня 1922 р. - березня 1923 р. стан здоров'я радянського лідера, вождя більшовиків В.Ульянова (Леніна) значно погіршився. Він зазнав трьох інсультів, що привели до втрати фізичної можливості повноцінно працювати. У зв'язку з хворобою був повністю усунутий від політичної діяльності. Незважаючи на це, в моменти покращання стану здоров'я Ленін продиктував декілька статей і листів до своїх соратників - лідерів партії більшовиків. Він дав оцінку їхнім особистим якостям, вказавши на небезпеку суперництва між Сталіним і Троцьким для єдності та стабільності у партії. Він пропонував усунути Сталіна від партійного керівництва та реорганізувати державний і партійний апарат у такий спосіб, щоб він забезпечував умови для колегіальних рішень.

В останні роки життя Леніна непокоїло й питання перспектив російської соціалістичної революції. Вказуючи на те, що ця революція сталася в країні, де для неї ще не визріли економічні, соціальні, культурні передумови, Ленін подейкував про необхідність здійснення культурної революції, яка ліквідувала ю «напівазіатське невігластво мас» і відкрила шлях до соціалістичного суспільства. В економічній політиці він наполягав на збереженні непу і перейнявся ідеєю створення суспільства «цивілізованих кооператорів». 21 січня 1924 р. Ленін помер. Його смерть стала приводом до посилення боротьби за владу, за лідерство у партії, яка розгорнулася в останні роки його життя.

Схема: Зміни в партії більшовиків у 20-ті роки

Основними суперниками в цій боротьбі виступали Сталін і Троцький. Ще 1923 р. у ВКП(б) оформилася «ліва опозиція» на чолі з Троцьким, яка різко критикувала бюрократизацію партійного апарату та спроби Сталіна зосередити всю повноту влади у своїх руках.

Старі соратники Леніна, остерігаючись диктаторських амбіцій і прагнень Троцького узурпувати владу, знехтувавши властолюбством самого Сталіна, підтримали його в боротьбі з позицією Троцького. Сталін і його соратники спромоглись усунути Троцького від державних справ, обмежити його вплив у партії, а 1929 р. і вислати з країни.
На цьому боротьба за лідерство не завершилася. У 1925 р. оформилась «нова опозиція», яку очолили Каменєв і Зінов'єв. Опозиція спиралася на підтримку Ленінградської партійної організації. «Нова опозиція» виступала проти монополізації Сталіним права на тлумачення «ленінської спадщини», проти політики, яка проводилась у сільському господарстві.
Але Сталін на той час уже зосередив у своїх руках усі важелі партійного та державного управління, особливо в питанні підбору кадрів. Лідерів опозиції було усунуто від партійного та державного управління, керівництва Комінтерном.

Спроба групи Каменєва-Зінов'єва взяти 1926 р. реванш у боротьбі за владу успіху не мала. Останній виступ опозиції стався 1927 р. - «платформа 83». Основними вимогами опозиції було виконання «політичного заповіту» Леніна. Але час було згаяно.

Таблиця

1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна у боротьбі проти ленінських соратників за владу.

Він же став роком початку утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР.
Причинами встановлення режиму одноосібної влади Сталіна в СРСР були:

Основним методом встановлення й підтримки існування такого режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор проти всіх його верств. Таким чином в СРСР, як і в ряді європейських держав, складався тоталітарний режим. Керівною та спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшовицька партія, яка своєю ідеологією визнавала марксизм-ленінізм. Резервом і помічником партії вважалася Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді - ВЛКСМ. Їй було доручено керувати повсякденною діяльністю Всесоюзної піонерської організації (діти 10-15 років), а при піонерських дружинах створювались об'єднання жовтенят - школярів 7-9 років.
Після встановлення одноосібної влади у 1929-1930 рр. та в 1933 р. були проведені чистки партійних рядів. У 1935-1936 рр. - перевірка і обмін партійних квитків. Взамін виключених старих більшовиків набирали молодь, фанатично віддану вождю і партії. У результаті відбулася докорінна зміна у лавах партії, посилилася її централізація, вона фактично, за висловом «вождя», перетворилася на «орден меченосців».

Запитання для закріплення:

1.            Коли було остаточно встановлено одноосібну владу Сталіна?

2.            Назвіть етапи шляху Сталіна до одноосібної влади.

3.            Назвіть фактори, які сприяли становленню одноосібної влади.

2.  Індустріалізація.

Даний матеріал перекликається з тим, що вивчається на уроках історії України.
Самостійна робота з підручником.

Використовуючи підручник, скласти тези згідно самостійно розробленого плану.

Матеріали для другого питання

Найбільші новобудови першої та другої п'ятирічок: Дніпрогес; Магнітогорський, Кузнецький металургійні комбінати, «Азовсталь»; Сталінградський, Харківський тракторні заводи; Московський, Горьківський автомобільні заводи; Турксиб; Уральський, Краматорський заводи важкого машинобудування; міста Кіровськ, Комсомольськ-на-Амурі; Біломоро-Балтійський канал, канал Москва-Волга.

У роки І п'ятирічки введено в дію 1500 нових великих підприємств.
У роки ІІ п'ятирічки введено в дію 4500 нових великих підприємств.

Джерела індустріалізації

Завдання для закріплення:

1.      Проілюструйте конкретними фактами наведені твердження.

2.      Поставте вказані джерела індустріалізації в порядку їх (а) важливості, (б) порядку застосування.

3. Колективізація.

Колективізація - це створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю і від результатів своєї праці.
Питання створення великих колективних господарств ставили перед собою більшовики вже з перших років знаходження при владі. Проте перша спроба створення великих державних господарств у 1919 р. не мала успіху. В одній з останніх своїх робіт «Про кооперацію» Ленін акцент робив вже на кооперації, ототожнюючи розвиток соціалізму з «простим ростом кооперації». Він зокрема говорив про необхідність створення різних видів кооперативів, про надання селянам техніки, яка зробить їх прихильними до колективного ведення господарства, притому дотримуючись принципу добровільності при створенні великих господарств.

ХV з'їзд ВКП(б) (1927 р.) поставив питання про «поступовий перехід до колективної обробки землі на основі нової техніки». Форми, способи, строки створення колективних господарств на з'їзді не обговорювалися. Планове завдання Першої п'ятирічки передбачало до 1933 р. залучити до кооперативів 85% господарств, у тому числі 18-20% - у колгоспи. Але криза хлібозаготівлі 1927-1928 рр. була розв'язана насильницькими методами: влітку 1929 р. було офіційно оголошено про суцільну колективізацію у деяких районах країни, а 7 листопада 1929 р. у «Правді» була надрукована стаття Сталіна, в якій 1929 рік був названий «роком великого перелому» - перелому «у розвитку нашого землеробства від дрібного і відсталого індивідуального господарства до великого і передового колективного землеробства». Сталін стверджував, що у колгоспи вже пішли селяни-середняки (насправді колгоспи в той час об'єднували 6-7% селянських господарств). 27 грудня 1929 р. на конференції аграрників-марксистів Сталін оголосив: «Ми перейшли останнім часом від політики обмеження експлуататорських тенденцій куркульства до політики ліквідації куркульства як класу». 5 січня 1930 р. було прийнято постанову «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Вона визначала строки проведення суцільної колективізації у країні. Північний Кавказ, Нижня і Середня Волги повинні були завершити колективізацію - восени 1931 - навесні 1932 р. На місцях жорсткі державні директиви активно виконувалися, що викликало швидке зростання кількості колгоспів і не менш стрімке зростання невдоволення селян. Протести селян нерідко виливалися у відкриті виступи: загалом зареєстровано близько 2 тис. збройних виступів. 2 березня 1930 р. Сталін опублікував статтю «Запаморочення від успіху», в якій засудив «перегини» в колгоспному будівництві і всю вину за них поклав на місцеве керівництво. Політика стосовно селян залишилась, по суті, попередньою. Була проведена масова кампанія по розкуркуленню. Загалом нараховувалося 3,9% куркульських господарств (Сталін стверджував, що у країні 5% куркулів), було розкуркулено 11-12% господарств. У північні райони СРСР було вислано 9 млн. куркулів та членів їх сімей.

4. Масові репресії

Роздатковий матеріал

Завдання для закріплення:

1. Як правова реальність в СРСР співвідноситься з декларованими правами і свободами в конституції?

2. Яка економічна, ідеологічна і політична направленість радянського законодавства?

ІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Навчальний тест.

ІІІ. Підсумок уроку.

Після завершення колективізації все економічне життя країни опинилося в руках Сталіна, всі громадяни були повністю залежні від держави і в політичному, і в економічному відношенні. Одночасно була завершена і монополізація духовного життя.

ІV. Домашнє завдання.

Опрацюйте матеріал підручника.