1. 2
Урок 23
Тема. Польща. Чехословаччина.
Мета уроку: охарактеризувати процес відновлення польської державності, розкрити основні риси розвитку країни у міжвоєнний період. Показати роль Ю. Пілсудського в історії Другої Речі Посполитої; охарактеризувати процес становлення Чехословаччини; розкрити основні риси розвитку країни у міжвоєнний період; показати роль Т. Масарика в історії ЧСР; пояснити причини ліквідації ЧСР; закріпити навички аналізу історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховати учиш у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності!
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Країни Центральної та Східної Європи між двома світовими війнами», атлас, карто-схеми в підручнику.
Основні поняття і терміни: «польське питання», Друга Річ Посполита,! «лінія Керзона», «диво на Віслі», режим «санації», Національний комітет, ЧСР, федералізм, унітаризм, Судети, Мюнхенська угода, І Віденський арбітраж.
Основні дати: 23 жовтня 1916 р. – Маніфест імператорів Німеччини таї Австро-Угорщини про «відновлення» Польської держави на землях Царства Польського; вересень 1917 р. – створення Регентської ради; 7листопада 1918 р. – проголошення Польської республіки; листопад 1918 р. – відновлення незалежної польської держави; листопаді 1918 р. – липень 1919 р. – Польсько-українська вій-1 на; 1920 р. – радянсько-польська війна; 18 березня 1921 р. – Ризький мирний договір; 1921 р. – прийнятої конституцію Польської Республіки; 1926 р. – встановлення режиму «санації»; 1934 р. – пакт про ненапад між Німеччиною та Польщею; 1935 р. – прийняття нової конституції Польщі; 1 вересня 1939 р. – напад Німеччини на Польщу. Початок Другої світової війни.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.
ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перша світова війна і «польське питання». Активізація польського національно-визвольного руху.
Розповідь учителя.
Поляки, втративши незалежність унаслідок трьох поділів, постіймо боролися за відновлення своєї державності. Напередодні й під час Першої світової війни з новою силою постало «польське питання» – комплекс міжнародних, правових та інших питань, пов'язаних з відновленням польської держави.
У роки Першої світової війни остаточно склалися два політичні Набори, які в боротьбі за відновлення польської державності покладали надії на одну з ворогуючих сторін. Сили, що гуртувалися навколо Партії народної демократії (ендеки), очолюваної Р. Дмовським, спиралися на підтримку Антанти. У Парижі створили Польський національний комітет, який восени 1917 р. було визнано представником польського народу. На території Франції було створено польську армію, якою командував генерал Галлер. Також після повалення царизму почали формуватися польські військові частини і на території Росії.
Інші політичні сили на чолі з Ю. Пілсудським виступали за співробітництво з Центральними державами, зокрема з Австро-Угорщиною. Ще на початку війни Пілсудський з допомогою австрійського генштабу створив польський легіон, що взяв участь у боротьбі проти російської армії. Наприкінці 1917 р. між Пілсудським і німецьким командуванням виник конфлікт. Тоді Пілсудський відмовився включити польський легіон до складу німецької армії, після чого опинився у в'язниці Магдебурга.
Німеччина і Австро-Угорщина, прагнучи мобілізувати людські іі матеріальні ресурси польських земель, захоплених у Росії, проголосили у жовтні 1916 р. Маніфест про «відновлення» Польської держави на землях Царства Польського. Фактично це було встановлення німецького протекторату над цими землями. У вересні 1917 р. було утворено Регентську раду, як перший крок до відновлення Польщі. Згодом було утворено уряд. Але ці владні структури реальної влади
Запитання.
1) Що таке «польське питання»?
2) Який вплив мала Перша світова війна на розвиток польського національно-визвольного руху?
3) Які два політичні табори в польському національно-визвольному русі остаточно утворилися під час Першої світової війни? 1
2) Проголошення республіки. Становлення Другої Речі Поспи, і п тої. Формування кордонів.
Розповідь учителя.
Революційні події в Росії, Німеччині та Австро-Угорщині приски рили процес утворення польської держави. У листопаді 1918 р. представники лівих партій у Любліні створили уряд на чолі з Ігнацієм Дашинським, який проголосив утворення Польської Республіки. Але цей уряд проіснував недовго.
10 листопада до Варшави повернувся звільнений з в'язниці Ю. Пілсудський. Наступного дня він отримав від Регентської ради владні повноваження та одразу ж утворив уряд на чолі із соціалістом Є. Морачевським, а себе оголосив «тимчасовим вождем держави». Передавши Пілсудському владу, Регентська рада самоліквідувалася. Почалась розбудова відновленої польської держави.
Попервах влада уряду, який розмістився у Варшаві, поширювалася лише на територію Королівства Польського, яке за рішенням Віденського конгресу 1814–1815 рр. входило до складу Росії та Західну Галичину (Мала Польща). Тільки наприкінці грудня 1918 р. внаслідок народного повстання було звільнено з-під влади Німеччини частину західних польських земель (Велика Польща). Одночасно з процесом відновлення незалежності в Королівстві Польському почали виникати ради, але вони не мали такого впливу, як у Росії.
У січні 1919р. було проведено вибори до Установчого сейму, на яких більшість здобули ендеки. Пілсудський залишився «вождем держави». Його роль обмежувалася конституційними нормами «малої конституції», прийнятої у лютому 1919 р. Польща стала офіційно називатися Друга Річь Посполита.
Установчий сейм прийняв низку соціально-економічних законів: було закріплено 8-годинний робочий день, розроблялася земельна реформа, що передбачала обмеження землеволодіння180 га . Улітку 1919 р. по
всій території Польщі було ліквідовано ради.
Запитання.
1) Коли було відновлено незалежність Польщі?
2) Яку назву отримала відновлена польська держава?
Розповідь учителя.
Одним з ключових питань відновленої польської держави стало питання кордонів.
Паризька мирна конференція визначила західний кордон Польщі, а щодо східного кордону питання залишилося відкритим. Англійський міністр закордонних справ Керзон запропонував визначити його лінією розселення етнічних поляків, що й було затверджено Верховною радою Антанти у грудні 191.9 р. Вона увійшла в історію як «лінія Керзона». Але невизначеність становища в Росії дала можливість польському урядові претендувати на землі, які колись входили до складу Речі Посполитої.
Претензії на східні території призвели до війни із Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР) у листопаді 1918р. – липні 1919 р., унаслідок якої Польща загарбала Східну Галичину. 25 червні і 1919 р. країни Антанти дали свою згоду на окупацію Східної Галичини Польщею. Але передбачалося, що поляки будуть управляти цією територією тимчасово і нададуть населенню права автономії.
До 1920 р. Польща перебувала,у стані неоголошеної війни з радянською Росією. Усі спроби країн Антанти спонукати Польщу до більш рішучих дій зазнали поразки. Це було пов'язано з тим, що представники білого руху в Росії не визнавали польської державності, й польський уряд не був зацікавлений в їхній перемозі. Тільки після поразки основних сил білогвардійців Пілсудський зважився на рішучі дії. 21 квітня 1920 р, між урядом Української Народної Республіки і Польщею було укладено Варшавський договір. Польща закріплювала за собою західні області України. Вона визнавала право України на незалежне державне існування і верховну владу УНР на чолі І С. Петлюрою. Після укладення договору та військової конвенції польська армія та війська УНР повели наступ проти більшовиків і навіть увійшли до Києва. У травні 1920 р. їхній наступ було зупинено, її іі серпні Червона армія стояла вже під стінами Варшави. Радянські лідери розглядали похід на Варшаву як спосіб підштовхнути світову революцію, але завдяки допомозі країн Антанти більшовицьким військам було завдано контрудару. «Чудо на Віслі» зупинило світову революцію.
18 березня 1921 р. у Ризі між Польщею, РСФРР та. УСРР було підписано мирний договір, за яким Польща закріплювала за собою територію Волині, Полісся, Холмщини, Галичини та інших земель Північно-Західної України, а також Західної Білорусії. Остаточно кордони Польщі склалися 1923 р. На сході вони включали території Західної України та Західної Білорусії, а також Віденську область, захоплену в 1920 р. в Литви. На заході Польща не змогла приєднати території Вармії та Мазури, де населення на плебісціті виступило проти приєднання. У жовтні 1921 р. Польщі було передано третину Сілезії (Шльонц). Протягом 1919–1921 рр. польське населення тричі піднімалося тут на збройну боротьбу. За рішення Паризької мирної конференції до Польщі було приєднано частини Помор'я і Пруссії та Познань. Завдяки територіальним придбання 31 % населення Польщі складали національні меншини. Польща стала багатонаціональною державою. За своїм розвитком крапі мала переважно аграрний характер: 65 % населення було зайнято у сільському господарстві.
Запитання.
1) Які землі увійшли до складу Другої Речі Посполитої?
2) Які міжнародні договори закріплювали кордони держави?
3) Розвиток Польщі в першій половині 1920-х рр. Режим «санації». Ю. Пілсудський.
Розповідь учителя.
У1921 р. було прийнято конституцію Польської Республіки, у якії проголошувалися демократичні права громадян. Згідно з нею Поль1 ща стала парламентською республікою. Повноваження президенти, що обирався на сім років, були обмеженими. Закріплювалося привілейоване становище католицької церкви.
Розповідь учителя.
У листопаді 1922 р. відбулися перші парламентські вибори, на Іких жодна з партій не набрала більшості голосів. Ю. Пілсудський підмовився балотуватися на посаду президента. Відсутність стабільної більшості призводила до утворення нетривких коаліцій і відповідно до нестабільних коаліційних урядів, які часто змінювалися. Ці обставини свідчили про слабкість парламентської республіки.
Перед молодою державою стояв цілий ряд проблем:
– Інтеграція земель, що раніше входили до різних держав, які ВО того ж мали різний економічний, культурний розвиток і потенціал.
– Проведення соціальних реформ, особливо аграрної.
– Подолання повоєнної економічної, фінансової кризи.
– Вирішення національних проблем.
Незважаючи на політичну нестабільність уряд економіста Грабовського у 1923–1924 рр. зумів здійснити низку реформ, які забезпечили вихід з повоєнної кризи, проведення фінансової реформи і сприяли економічній інтеграції різних районів країни. Проте стабілізація була нетривалою. Вади парламентського ладу, відстала економічна структура, криза в армії зрештою привели до перевороту 1926 р. і встановлення режиму «санації» (оздоровлення).
12 травня 1926 р. військові під командуванням Пілсудського почали наступ на Варшаву. У вуличних боях урядові війська зазнали поразки. Переворот значною мірою підтримувався населенням, яке сподівалося на покращення життя. Пілсудський встановив одноосібну владу. Його прихід до влади збігся з економічною стабілізацією у країні, що дало можливість закріпитися встановленому режиму. Утричі збільшився експорт вугілля, пожвавилися машинобудівні галузі промисловості, зросли транспортні перевезення. В економіку Польщі було залучено англійські, американські та німецькі інвестиції. Зменшилося безробіття, зміцнів курс злотого. У сільському господарстві збирали добрі урожаї.
Режим «санації» – авторитарний режим на чолі з Пілсудським, установлений в умовах кризи парламентської системи і польській державності, базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організуватись. Влада відверті зневажала сенат і сейм, видаючи тимчасові успіхи в економіці за сім заслуги.
Економічна криза 1929-1933 рр. зумовила еволюцію режиму вправо. Щоб утриматися при владі, Пілсудський розпочав репресії проти своїх противників та обмежив права парламенту. У 1935р. було прийнято нову конституцію, яка закріпила режим особисті влади.
Завдання.
Проаналізуйте основні риси режиму «санації» та висловіть свою думку.
– Домінуючий вплив Ю. Пілсудського у політичному житті, хоча він формально був лише воєнним міністром. Формування його «культу особи».
– Значний вплив у політичному житті суспільства військових, особлива однополчан Ю. Пілсудського.
– Існування парламентської опозиції.
– Складна виборча система.
– Обмеженість свободи слова і друку.
– Відносно незначні масштаби політичних репресій.
– Спроби найти порозуміння з-національними меншинами.
4. Польща в другій половині 1930-х рр.
Розповідь учителя.
У травні 1935 р. Пілсудський помер. Після його смерті розгорнулася боротьба між генеральним інспектором збройних сил генералом Е. Ридз-Смігли та президентом І. Мосцицьким, яка завершилася компромісом і поділом влади.
Період 1939–1939 рр. у внутрішньому становищі країни був відносно стабільним. Основні події, пов'язані з Польщею, розвивалися на зовнішньополітичній арені.
На початку 1930-х рр. Польща пішла на зближення з Німеччиною і уклала з нею у 1934 р. пакт про ненапад. Тим самим Польща відмовилась від укладення договору про колективну безпеку між Францією, Чехословаччиною та СРСР.
У 1938 р. Польща взяла участь у поділі Чехословаччини, повернувши собі Тешин. Така недалекоглядна політика призвела до втрати реального союзника. Восени 1938 р. Німеччина запропонувала Польщі дати згоду на приєднання до Німеччини міста Данциг. Польща відмовилась. Між двома країнами став дуже швидко наростати конфлікт. 1 вересня 1939 р. Німеччина здійснила агресію проти Польщі. Почалась Друга світова війна.
Лідери Польської Республіки під час її створення заклали небезпечний потенціал саморуйнування, загарбавши етнічно непольські території та проводячи щодо них політику колонізації. Це неодмінно породжувало опір непольського населення (ОУН на українських землях) і давало можливість сусіднім державам висувати територіальні Претензії та підтримувати сепаратистські рухи. Але головною причиною загибелі Другої Речі Посполитої стало те, що вона опинилась Між двома своїми запеклими ворогами (Німеччиною і СРСР), які прагнули знищити Польщу. А передвоєнна зовнішня політика країни не створила умов, які б унеможливили спільну агресію Німеччини та СРСР.
Запитання на закріплення.
Чи можна вважати зовнішньополітичний курс Польщі у другій полонині 1930-х рр. помилковим?
5. Наростання національно-визвольної боротьби в роки Першої світової війни. Т. Масарик.
Розповідь учителя.
Перша світова війна заклала безпосередні передумови для відновлення незалежності Чехії. Національно-визвольний рух чехів наприкінці XIX – на початку XX ст. здобув вагомі результати, які давали можливість ставити питання про перетворення дуалістичної монархії Габсбургів на Австро-Угорсько-Чеську державу.
Провідну роль у боротьбі за незалежність Чехословаччини відіграв Томаш Гарріг Масарик (1850–1937). Своєю попередньою політичною діяльністю він підвів ідеологічне підґрунтя під майбутню державу. Як писав Масарик у своїх спогадах, у 1907 р. він остаточно переконався, що Австро-Угорщину реформувати неможливо, і висунув ідею боротьби за незалежність чехів і словаків. У цій боротьбі він закликав спиратися не на Росію, як майже весь попередній чеський рух, а на країни Заходу (Францію, Англію, США). Поступово його ідеї стали пануючими серед чеської політичної еліти та населення. Також Масарику належить ідея єдиної Європи, у якій будуть враховуватися інтереси великих і малих націй, а кожен народ буде зберігати свою національну ідентичність, залишаючись в той же час європейським.
Авторитет Масарика був настільки високим, що 6 червня 1915 р. він від імені чеського і словацького народів оголосив війну Австро-Угорщині та її союзникам. Чеські солдати стали масово тікати з лав австро-угорської армії і переходити на бік союзників. Чеські депутати Празького та імперського парламентів переходять в опозицію до імперського центру, із кожним роком займаючи все жорсткішу антиґабсбурзьку позицію.
Своєю активною діяльністю в еміграції він зумів домогтися позитивного ставлення Франції, Англії та США до чеського і словацького національних рухів. Саме ідеї Масарика про самовизначення поневолених народів Європи лягли в основу «14 пунктів» В. Вільсона. Т. Масарик переконав провідні чеські політичні сили, що майбутня чеська держава повинна базуватися на демократичних засадах.
Запитання.
1) Назвіть основні положення «14 пунктів», що стосувалися народів, які перебували під владою Австро-Угорщини.
2) Яка роль Т. Масарика в розвалі Австро-Угорщини?
Робота з документом.
Із Декларації чеських депутатів австрійського парламенту. ЗО травня 1917 р.
Депутати чеського народу виходять з глибокого переконання, що теперішню дуалістичну форму держави було створено... на шкоду спільним інтересам пануючих і пригноблених народів і тільки перетворення Габсбурзько-Лотаринзької монархії на федеративну державу вільних і рівноправних національних держав усуне будь-які національні привілеї та забезпечить всебічний розвиток кожної нації в інтересах імперії та династії.
У цей історичний момент, спираючись на природне право народів на самовизначення і вільний розвиток, посилене у нас, крім того, і невід'ємними історичними правами і повністю визнаними державними актами, ми на чолі свого народу будемо домагатися об'єднання всіх гілок чеської нації в чеську демократичну державу, включно зі словацькою гілкою нації, яка проживає в нерозривній єдності з чеською історичною батьківщиною.
Запитання до документа.
2) Яким способом мало відбуватися відновлення чеської державності згідно з декларацією?
Запитання на закріплення.
Які принципи закладалися в основу майбутньої Чехословацької держави?
Тема. Польща. Чехословаччина.
Мета уроку: охарактеризувати процес відновлення польської державності, розкрити основні риси розвитку країни у міжвоєнний період. Показати роль Ю. Пілсудського в історії Другої Речі Посполитої; охарактеризувати процес становлення Чехословаччини; розкрити основні риси розвитку країни у міжвоєнний період; показати роль Т. Масарика в історії ЧСР; пояснити причини ліквідації ЧСР; закріпити навички аналізу історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховати учиш у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності!
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Країни Центральної та Східної Європи між двома світовими війнами», атлас, карто-схеми в підручнику.
Основні поняття і терміни: «польське питання», Друга Річ Посполита,! «лінія Керзона», «диво на Віслі», режим «санації», Національний комітет, ЧСР, федералізм, унітаризм, Судети, Мюнхенська угода, І Віденський арбітраж.
Основні дати: 23 жовтня 1916 р. – Маніфест імператорів Німеччини таї Австро-Угорщини про «відновлення» Польської держави на землях Царства Польського; вересень 1917 р. – створення Регентської ради; 7листопада 1918 р. – проголошення Польської республіки; листопад 1918 р. – відновлення незалежної польської держави; листопаді 1918 р. – липень 1919 р. – Польсько-українська вій-1 на; 1920 р. – радянсько-польська війна; 18 березня 1921 р. – Ризький мирний договір; 1921 р. – прийнятої конституцію Польської Республіки; 1926 р. – встановлення режиму «санації»; 1934 р. – пакт про ненапад між Німеччиною та Польщею; 1935 р. – прийняття нової конституції Польщі; 1 вересня 1939 р. – напад Німеччини на Польщу. Початок Другої світової війни.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.
ІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Перша світова війна і «польське питання». Активізація польського національно-визвольного руху.
Розповідь учителя.
Поляки, втративши незалежність унаслідок трьох поділів, постіймо боролися за відновлення своєї державності. Напередодні й під час Першої світової війни з новою силою постало «польське питання» – комплекс міжнародних, правових та інших питань, пов'язаних з відновленням польської держави.
У роки Першої світової війни остаточно склалися два політичні Набори, які в боротьбі за відновлення польської державності покладали надії на одну з ворогуючих сторін. Сили, що гуртувалися навколо Партії народної демократії (ендеки), очолюваної Р. Дмовським, спиралися на підтримку Антанти. У Парижі створили Польський національний комітет, який восени 1917 р. було визнано представником польського народу. На території Франції було створено польську армію, якою командував генерал Галлер. Також після повалення царизму почали формуватися польські військові частини і на території Росії.
Інші політичні сили на чолі з Ю. Пілсудським виступали за співробітництво з Центральними державами, зокрема з Австро-Угорщиною. Ще на початку війни Пілсудський з допомогою австрійського генштабу створив польський легіон, що взяв участь у боротьбі проти російської армії. Наприкінці 1917 р. між Пілсудським і німецьким командуванням виник конфлікт. Тоді Пілсудський відмовився включити польський легіон до складу німецької армії, після чого опинився у в'язниці Магдебурга.
Німеччина і Австро-Угорщина, прагнучи мобілізувати людські іі матеріальні ресурси польських земель, захоплених у Росії, проголосили у жовтні 1916 р. Маніфест про «відновлення» Польської держави на землях Царства Польського. Фактично це було встановлення німецького протекторату над цими землями. У вересні 1917 р. було утворено Регентську раду, як перший крок до відновлення Польщі. Згодом було утворено уряд. Але ці владні структури реальної влади
Запитання.
1) Що таке «польське питання»?
2) Який вплив мала Перша світова війна на розвиток польського національно-визвольного руху?
3) Які два політичні табори в польському національно-визвольному русі остаточно утворилися під час Першої світової війни? 1
2) Проголошення республіки. Становлення Другої Речі Поспи, і п тої. Формування кордонів.
Розповідь учителя.
Революційні події в Росії, Німеччині та Австро-Угорщині приски рили процес утворення польської держави. У листопаді 1918 р. представники лівих партій у Любліні створили уряд на чолі з Ігнацієм Дашинським, який проголосив утворення Польської Республіки. Але цей уряд проіснував недовго.
10 листопада до Варшави повернувся звільнений з в'язниці Ю. Пілсудський. Наступного дня він отримав від Регентської ради владні повноваження та одразу ж утворив уряд на чолі із соціалістом Є. Морачевським, а себе оголосив «тимчасовим вождем держави». Передавши Пілсудському владу, Регентська рада самоліквідувалася. Почалась розбудова відновленої польської держави.
Попервах влада уряду, який розмістився у Варшаві, поширювалася лише на територію Королівства Польського, яке за рішенням Віденського конгресу 1814–1815 рр. входило до складу Росії та Західну Галичину (Мала Польща). Тільки наприкінці грудня 1918 р. внаслідок народного повстання було звільнено з-під влади Німеччини частину західних польських земель (Велика Польща). Одночасно з процесом відновлення незалежності в Королівстві Польському почали виникати ради, але вони не мали такого впливу, як у Росії.
У січні 1919р. було проведено вибори до Установчого сейму, на яких більшість здобули ендеки. Пілсудський залишився «вождем держави». Його роль обмежувалася конституційними нормами «малої конституції», прийнятої у лютому 1919 р. Польща стала офіційно називатися Друга Річь Посполита.
Установчий сейм прийняв низку соціально-економічних законів: було закріплено 8-годинний робочий день, розроблялася земельна реформа, що передбачала обмеження землеволодіння
Запитання.
1) Коли було відновлено незалежність Польщі?
2) Яку назву отримала відновлена польська держава?
Розповідь учителя.
Одним з ключових питань відновленої польської держави стало питання кордонів.
Паризька мирна конференція визначила західний кордон Польщі, а щодо східного кордону питання залишилося відкритим. Англійський міністр закордонних справ Керзон запропонував визначити його лінією розселення етнічних поляків, що й було затверджено Верховною радою Антанти у грудні 191.9 р. Вона увійшла в історію як «лінія Керзона». Але невизначеність становища в Росії дала можливість польському урядові претендувати на землі, які колись входили до складу Речі Посполитої.
Претензії на східні території призвели до війни із Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР) у листопаді 1918р. – липні 1919 р., унаслідок якої Польща загарбала Східну Галичину. 25 червні і 1919 р. країни Антанти дали свою згоду на окупацію Східної Галичини Польщею. Але передбачалося, що поляки будуть управляти цією територією тимчасово і нададуть населенню права автономії.
До 1920 р. Польща перебувала,у стані неоголошеної війни з радянською Росією. Усі спроби країн Антанти спонукати Польщу до більш рішучих дій зазнали поразки. Це було пов'язано з тим, що представники білого руху в Росії не визнавали польської державності, й польський уряд не був зацікавлений в їхній перемозі. Тільки після поразки основних сил білогвардійців Пілсудський зважився на рішучі дії. 21 квітня 1920 р, між урядом Української Народної Республіки і Польщею було укладено Варшавський договір. Польща закріплювала за собою західні області України. Вона визнавала право України на незалежне державне існування і верховну владу УНР на чолі І С. Петлюрою. Після укладення договору та військової конвенції польська армія та війська УНР повели наступ проти більшовиків і навіть увійшли до Києва. У травні 1920 р. їхній наступ було зупинено, її іі серпні Червона армія стояла вже під стінами Варшави. Радянські лідери розглядали похід на Варшаву як спосіб підштовхнути світову революцію, але завдяки допомозі країн Антанти більшовицьким військам було завдано контрудару. «Чудо на Віслі» зупинило світову революцію.
18 березня 1921 р. у Ризі між Польщею, РСФРР та. УСРР було підписано мирний договір, за яким Польща закріплювала за собою територію Волині, Полісся, Холмщини, Галичини та інших земель Північно-Західної України, а також Західної Білорусії. Остаточно кордони Польщі склалися 1923 р. На сході вони включали території Західної України та Західної Білорусії, а також Віденську область, захоплену в 1920 р. в Литви. На заході Польща не змогла приєднати території Вармії та Мазури, де населення на плебісціті виступило проти приєднання. У жовтні 1921 р. Польщі було передано третину Сілезії (Шльонц). Протягом 1919–1921 рр. польське населення тричі піднімалося тут на збройну боротьбу. За рішення Паризької мирної конференції до Польщі було приєднано частини Помор'я і Пруссії та Познань. Завдяки територіальним придбання 31 % населення Польщі складали національні меншини. Польща стала багатонаціональною державою. За своїм розвитком крапі мала переважно аграрний характер: 65 % населення було зайнято у сільському господарстві.
Запитання.
1) Які землі увійшли до складу Другої Речі Посполитої?
2) Які міжнародні договори закріплювали кордони держави?
3) Розвиток Польщі в першій половині 1920-х рр. Режим «санації». Ю. Пілсудський.
Розповідь учителя.
У1921 р. було прийнято конституцію Польської Республіки, у якії проголошувалися демократичні права громадян. Згідно з нею Поль1 ща стала парламентською республікою. Повноваження президенти, що обирався на сім років, були обмеженими. Закріплювалося привілейоване становище католицької церкви.
Розповідь учителя.
У листопаді 1922 р. відбулися перші парламентські вибори, на Іких жодна з партій не набрала більшості голосів. Ю. Пілсудський підмовився балотуватися на посаду президента. Відсутність стабільної більшості призводила до утворення нетривких коаліцій і відповідно до нестабільних коаліційних урядів, які часто змінювалися. Ці обставини свідчили про слабкість парламентської республіки.
Перед молодою державою стояв цілий ряд проблем:
– Інтеграція земель, що раніше входили до різних держав, які ВО того ж мали різний економічний, культурний розвиток і потенціал.
– Проведення соціальних реформ, особливо аграрної.
– Подолання повоєнної економічної, фінансової кризи.
– Вирішення національних проблем.
Незважаючи на політичну нестабільність уряд економіста Грабовського у 1923–1924 рр. зумів здійснити низку реформ, які забезпечили вихід з повоєнної кризи, проведення фінансової реформи і сприяли економічній інтеграції різних районів країни. Проте стабілізація була нетривалою. Вади парламентського ладу, відстала економічна структура, криза в армії зрештою привели до перевороту 1926 р. і встановлення режиму «санації» (оздоровлення).
12 травня 1926 р. військові під командуванням Пілсудського почали наступ на Варшаву. У вуличних боях урядові війська зазнали поразки. Переворот значною мірою підтримувався населенням, яке сподівалося на покращення життя. Пілсудський встановив одноосібну владу. Його прихід до влади збігся з економічною стабілізацією у країні, що дало можливість закріпитися встановленому режиму. Утричі збільшився експорт вугілля, пожвавилися машинобудівні галузі промисловості, зросли транспортні перевезення. В економіку Польщі було залучено англійські, американські та німецькі інвестиції. Зменшилося безробіття, зміцнів курс злотого. У сільському господарстві збирали добрі урожаї.
Режим «санації» – авторитарний режим на чолі з Пілсудським, установлений в умовах кризи парламентської системи і польській державності, базувався на лавіруванні між різними політичними силами, що не дозволяло опозиції чітко організуватись. Влада відверті зневажала сенат і сейм, видаючи тимчасові успіхи в економіці за сім заслуги.
Економічна криза 1929-1933 рр. зумовила еволюцію режиму вправо. Щоб утриматися при владі, Пілсудський розпочав репресії проти своїх противників та обмежив права парламенту. У 1935р. було прийнято нову конституцію, яка закріпила режим особисті влади.
Завдання.
Проаналізуйте основні риси режиму «санації» та висловіть свою думку.
– Домінуючий вплив Ю. Пілсудського у політичному житті, хоча він формально був лише воєнним міністром. Формування його «культу особи».
– Значний вплив у політичному житті суспільства військових, особлива однополчан Ю. Пілсудського.
– Існування парламентської опозиції.
– Складна виборча система.
– Обмеженість свободи слова і друку.
– Відносно незначні масштаби політичних репресій.
– Спроби найти порозуміння з-національними меншинами.
4. Польща в другій половині 1930-х рр.
Розповідь учителя.
У травні 1935 р. Пілсудський помер. Після його смерті розгорнулася боротьба між генеральним інспектором збройних сил генералом Е. Ридз-Смігли та президентом І. Мосцицьким, яка завершилася компромісом і поділом влади.
Період 1939–1939 рр. у внутрішньому становищі країни був відносно стабільним. Основні події, пов'язані з Польщею, розвивалися на зовнішньополітичній арені.
На початку 1930-х рр. Польща пішла на зближення з Німеччиною і уклала з нею у 1934 р. пакт про ненапад. Тим самим Польща відмовилась від укладення договору про колективну безпеку між Францією, Чехословаччиною та СРСР.
У 1938 р. Польща взяла участь у поділі Чехословаччини, повернувши собі Тешин. Така недалекоглядна політика призвела до втрати реального союзника. Восени 1938 р. Німеччина запропонувала Польщі дати згоду на приєднання до Німеччини міста Данциг. Польща відмовилась. Між двома країнами став дуже швидко наростати конфлікт. 1 вересня 1939 р. Німеччина здійснила агресію проти Польщі. Почалась Друга світова війна.
Лідери Польської Республіки під час її створення заклали небезпечний потенціал саморуйнування, загарбавши етнічно непольські території та проводячи щодо них політику колонізації. Це неодмінно породжувало опір непольського населення (ОУН на українських землях) і давало можливість сусіднім державам висувати територіальні Претензії та підтримувати сепаратистські рухи. Але головною причиною загибелі Другої Речі Посполитої стало те, що вона опинилась Між двома своїми запеклими ворогами (Німеччиною і СРСР), які прагнули знищити Польщу. А передвоєнна зовнішня політика країни не створила умов, які б унеможливили спільну агресію Німеччини та СРСР.
Запитання на закріплення.
Чи можна вважати зовнішньополітичний курс Польщі у другій полонині 1930-х рр. помилковим?
5. Наростання національно-визвольної боротьби в роки Першої світової війни. Т. Масарик.
Розповідь учителя.
Перша світова війна заклала безпосередні передумови для відновлення незалежності Чехії. Національно-визвольний рух чехів наприкінці XIX – на початку XX ст. здобув вагомі результати, які давали можливість ставити питання про перетворення дуалістичної монархії Габсбургів на Австро-Угорсько-Чеську державу.
Провідну роль у боротьбі за незалежність Чехословаччини відіграв Томаш Гарріг Масарик (1850–1937). Своєю попередньою політичною діяльністю він підвів ідеологічне підґрунтя під майбутню державу. Як писав Масарик у своїх спогадах, у 1907 р. він остаточно переконався, що Австро-Угорщину реформувати неможливо, і висунув ідею боротьби за незалежність чехів і словаків. У цій боротьбі він закликав спиратися не на Росію, як майже весь попередній чеський рух, а на країни Заходу (Францію, Англію, США). Поступово його ідеї стали пануючими серед чеської політичної еліти та населення. Також Масарику належить ідея єдиної Європи, у якій будуть враховуватися інтереси великих і малих націй, а кожен народ буде зберігати свою національну ідентичність, залишаючись в той же час європейським.
Авторитет Масарика був настільки високим, що 6 червня 1915 р. він від імені чеського і словацького народів оголосив війну Австро-Угорщині та її союзникам. Чеські солдати стали масово тікати з лав австро-угорської армії і переходити на бік союзників. Чеські депутати Празького та імперського парламентів переходять в опозицію до імперського центру, із кожним роком займаючи все жорсткішу антиґабсбурзьку позицію.
Своєю активною діяльністю в еміграції він зумів домогтися позитивного ставлення Франції, Англії та США до чеського і словацького національних рухів. Саме ідеї Масарика про самовизначення поневолених народів Європи лягли в основу «14 пунктів» В. Вільсона. Т. Масарик переконав провідні чеські політичні сили, що майбутня чеська держава повинна базуватися на демократичних засадах.
Запитання.
1) Назвіть основні положення «14 пунктів», що стосувалися народів, які перебували під владою Австро-Угорщини.
2) Яка роль Т. Масарика в розвалі Австро-Угорщини?
Робота з документом.
Із Декларації чеських депутатів австрійського парламенту. ЗО травня 1917 р.
Депутати чеського народу виходять з глибокого переконання, що теперішню дуалістичну форму держави було створено... на шкоду спільним інтересам пануючих і пригноблених народів і тільки перетворення Габсбурзько-Лотаринзької монархії на федеративну державу вільних і рівноправних національних держав усуне будь-які національні привілеї та забезпечить всебічний розвиток кожної нації в інтересах імперії та династії.
У цей історичний момент, спираючись на природне право народів на самовизначення і вільний розвиток, посилене у нас, крім того, і невід'ємними історичними правами і повністю визнаними державними актами, ми на чолі свого народу будемо домагатися об'єднання всіх гілок чеської нації в чеську демократичну державу, включно зі словацькою гілкою нації, яка проживає в нерозривній єдності з чеською історичною батьківщиною.
Запитання до документа.
2) Яким способом мало відбуватися відновлення чеської державності згідно з декларацією?
Запитання на закріплення.
Які принципи закладалися в основу майбутньої Чехословацької держави?
1. 2