1. 2
УРОК № 29
Тема. Індія.
I. Організаційний момент
1. Зростання національно-визвольного руху в Індії після Першої світової війни.
3. Кампанія громадянської непокори.
4. Політичні сили Індії, їхнє ставлення до деколонізації та майбутнього країни.
VI. Підсумки уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда.
1. Яка європейська країна володіла Індією?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
На цьому уроці буде розглянуто цікаву сторінку історії — боротьбу народу Індії проти дуже потужної колоніальної держави — Великої Британії.
В основі антиколоніальної боротьби була кампанія громадянської непокори. Вона мала відродити духовність народу Індії, а через неї і прагнення до політичної незалежності. На прикладі життя і діяльності М. Ґанді яскраво простежується новий шлях розв'язання політичних проблем — шлях ненасильства і боротьби за людину.
Проблемне запитання.
У чому суть кампаній громадянської непокори та їхнє значення для подальшої історії Індії?
1. Зростання національно-визвольного руху в Індії після Першої світової війни.
Безпосереднім приводом до піднесення національно-визвольного руху 1918— 1921 рр. стали реформи британського уряду, спрямовані на зміцнення колоніального статусу Індії. Водночас англійська колоніальна адміністрація посилила кримінальні покарання за антиурядові дії та антиколоніальні виступи. У народів Індії така політика викликала гостре невдоволення, що переростало у відкритий бунт. На чолі антиколоніальної боротьби став Індійський національний конгрес (ІНК). Щоб не спровокувати зіткнень з колоніальними військами, Конгрес закликав індійський народ уникати будь-яких форм насильницької боротьби. ІНК заперечував поділ суспільства на класи і розпалювання класової ворожнечі. Такий політичний підхід консолідував національні сили і давав можливість протистояти традиційній політиці колонізаторів, що виражалася словами «поділяй і владарюй».
У 1918-1922 рр. промислові центри Індії були охоплені масовими страйками. Страйкували текстильники Бомбея, Ахмадабада, металурги Джамшед-пура, залізничники Бенгалії. У 1921 р. число страйкарів досягло 600 тис. чол. Вимоги індійського робітництва торкалися насамперед задоволення економічних потреб. Разом з тим висувалися політичні вимоги. Об'єктивно робітничий рух зливався з загальнонаціональними антиколоніальними виступами, посилюючи їх гостроту.
У 1920 р. було створено Всеіндійський конгрес профспілок, що стало важливим кроком на шляху об'єднання сил промислових робітників. Тяжкі соціальні умови, кастова, релігійна, мовна і національна роз'єднаність широких верств індійського суспільства зумовили значні труднощі у справі об'єднання антиколоніальних сил. Національний конгрес, індійська інтелігенція, її організації та об'єднання намагалися подолати цю розчленованість у суспільстві. В Індії сформувалися дві течії робітничого руху. Одна з них була під впливом Національного конгресу, інша - англійських лейбористів. Обидві течії відкидали насильницькі методи боротьби.
Водночас з наростанням невдоволення в містах значного розмаху набрав селянський рух. Селяни в першу чергу намагалися позбутися середньовічних пережитків, але об'єктивно їх боротьба підсилювала й антиколоніальний рух.
У 1920 р. серед селян-сикхів відродилася діяльність секти акалі, яка виступала за перерозподіл прибутків від храмових земель на користь селянських громад. У її керівних комітетах велику роль відігравали члени Національного конгресу. До руху примкнула партія «Гадар», яка намагалася повести селян на боротьбу з англійськими колонізаторами. Однак через свою обмеженість рух був легко придушений.
Таким чином, кампанія громадянської непокори, розпочата Національним конгресом, стала переростати у збройну боротьбу.
Після закінчення війни Велика Британія так і не надала Індії обіцяного самоврядування. Результатом цього стало піднесення в 1918—1922 рр. у країні національно-визвольного руху. Основними причинами його стали реформи Монтегю—Челмсфорда і закон Роулетта.
Велика Британія залишила за собою право контролювати армію, поліцію, фінанси, зовнішню політику Індії. За законом Роулетта, прийнятим 1919 р., посилювалося покарання за антиурядову діяльність індійців.
Бесіда.
1. Що стало приводом до піднесення національно-визвольного руху в 1919 р. в Індії?
2. Прокоментуйте основні положення закону «Про управління Індією». Чому його прийняття викликало зростання національно-визвольного руху в країні?
3. Як ви вважаєте, чому голосування в Індії, згідно із законом, проводилося за різними куріями?
2. Магатма Ґанді.
Активізація національно-визвольного руху пов'язана з приходом до керівництва ІНК Могандаса Карамчанда Ґанді. Ім'я Магатма («Велика душа») Ґанді отримав за свої значні справи. Його вчення стало офіційною ідеологією ІНК.
М. ГАНДІ, ЙОГО ВЧЕННЯ І ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Національному характеру та інтересам народів Індії найбільше відповідала форма ненасильницького опору колонізаторам, яку відстоював і проповідував Махатма Ганді.
3 1916 р. він став визначним лідером Національного конгресу, а його вчення про ненасильницьку боротьбу - ідеологією цієї партії.
Ганді як зрілий політичний лідер, розумів, що успіх антиколоніального руху можливий лише за умови його масовості. Він організував агітаційну кампанію по усій країні, широко практикував мітинги та демонстрації, залучаючи широкі верстви населення до національно-визвольної боротьби.
6 квітня 1919 р. було проголошено початком кампанії громадянської непокори. В цей день завмерла вся Індія. Колоніальна адміністрація вчинила криваві розправи в Делі, Ахмадабаді, Лахорі, Бомбеї та інших містах. У Пенджабі було запроваджено воєнний стан, а Ганді - заарештовано.
Суспільно-політичні та філософські погляди Ганді сприяли його популярності в народі. Газета «Молода Індія», яку видавав Ганді, стала трибуною для пропаганди його ідей, що своїм корінням сягали глибоких народних традицій. Соціальні ідеали Ганді були близькі й зрозумілі широким верствам індійського суспільства. Вищою метою суспільного розвитку він вважав сарводайю - суспільство загального благоденства, яке досягалося шляхом ненасильницької боротьби.
Основні методи антиколоніальної боротьби, які відстоював Ганді, - поєднання найбільшого терпіння й протесту, консерватизму й стихійного невдоволення, що відповідало фаталістичним релігійним поглядам індусів і мусульман.
Гандізм грунтувався на національних культурних, історичних та релігійних традиціях, відкидаючи нерівність між людьми і кастовий поділ, який роз'єднував індійське суспільство. Тому проповіді Ганді завжди знаходили гарячий відгук у народі.
Аскетична простота особистого життя, глибоке знання психології мас зміцнювали популярність Ганді як політичного лідера. Він став постаттю, навколо якої об'єднувалися усі соціальні рухи і верстви індійського суспільства в антиколоніальній боротьбі.
Ситуація в Індії значно загострилася після схвалення англійським парламентом «закону про управління Індією» (реформи Монтегю - Челмсфорда). Запровадження виборчих курій поділило виборців за релігійним принципом, вело до розпалювання релігійної ворожнечі між індусами та мусульманами.
На знак протесту проти конституційних реформ влітку 1920 р. Національний конгрес розпочав всеіндійську кампанію громадянської непокори, якою керував Ганді. Вона відбувалася під гаслом незалежності. У 1921 р. прокотилася нова хвиля антиколоніальних протестів. Міністр колоній У. Черчілль терміново підготував указ про вдосконалення колоніального репресивного апарату.
Робота над формуванням понять і термінів.
«ґандизм»-
Ознайомитися з філософськими та суспільно-політичними поглядами М. Ґанді, опрацювавши запропонований уривок.
Коли Ґанді вперше вступив до Індійського національного конгресу, він негайно повністю змінив його статут. Він перетворив Конгрес на демократичну й масову організацію. Конгрес і раніше був демократичною організацією, але його склад був обмежений представниками вищих класів. Тепер до нього подалися селяни, і у своєму новому вигляді він став набувати характеру широкої селянської організації з великим прошарком представників середніх класів. Перевага селян надалі посилилася. Прийшли також і промислові робітники, але поодинці, а не організовано.
Основою і метою цієї організації стала дія, що чиниться мирними засобами... Було вироблено новий метод дії: хоч він був абсолютно мирним, проте містив у собі непокору тому, що вважалося неправильним... Ґанді був пацифістом своєрідного типу, бо він був людиною дії, сповненою динамічної енергії. У ньому не було покірності долі або чому-небудь, що він вважав злом; він був завжди готовий до опору, але цей опір був мирним і виявлявся в коректній формі.
Дії були потрібні подвійні. По-перше, дія, пов'язана з протидією та опором іноземному пануванню, по-друге, дія, пов'язана з боротьбою проти нашого власного соціального зла. Крім основної мети Конгресу — визволення Індії методом мирних дій, — головними пунктами програми Конгресу були: національна єдність, що передбачала розв'язання проблеми меншості, поліпшення становища пригноблених класів і позбавлення від прокляття «недоторканності».
Розуміючи, що головними підпорами англійського панування були страх, престиж, добровільна чи примусова співпраця з боку народу і деякі суспільні класи, матеріально зацікавлені в пануванні англійців, Ґанді повів наступ на ці основи. Він закликав відмовлятися від почесних титулів, і хоч лише деякі власники цих титулів відгукнулися на його заклик, народ утратив повагу до титулів, дарованих англійцями, і вони стали символом падіння. З'явилися нові норми й цінності. Розкіш і пишнота палаців віце-короля та князів, що справляли колись таке сильне враження, здалися раптом украй безглуздими, вульгарними і навіть ганебними на тлі злиднів і страждань народу [21, с. 127—128].
Бесіда.
1. Визначте цілі ІНК.
3. Чим позиція М. Ґанді в питаннях національно-визвольної боротьби відрізнялася від позицій інших політичних лідерів того часу?
Узагальнити відповіді учнів, підвести підсумки й більш докладно зупинитися на розгляді методів ненасильницького опору — сатьяграхи: відмова від титулів, наданих англійцями, бойкот постанов уряду, навчальних закладів (англійських), організація мирних демонстрації!, відмова від сплати податків (у виняткових випадках).
Ґандизм був підтриманий селянами, міською біднотою, бо поєднував у собі соціальний ідеал справедливості й віру в те, що боротьба за незалежність є боротьбою за справедливість. Заклики Ґанді були близькими для народу, тому що були тісно пов'язані з релігійними, культурно-історичними традиціями Індії. Сатьяграха поєднала в собі терпіння і протест, консерватизм і релігійність. Це було притаманним релігійному індійському селянству.
Класову боротьбу Ґанді заперечував. На його думку, вона роз'єднувала націю у вирішенні єдиного завдання — здобути незалежність країни. Тому індійська буржуазія взяла на озброєння ідеологію ґандизму.
Бесіда.
1. Як ви вважаєте, чому саме таку форму боротьби запропонував М. Ґанді?
2. Чи мала сатьяграха можливу альтернативу?
3. Кампанія громадянської непокори.
Самостійна робота за підручником.
Учням опрацювати текст підручника. Бесіда.
1. З яких елементів політичної боротьби складалася кампанія громадянської непокори?
5. Визначте значення укладення Делійського пакту для Великої Британії та для Індії.
4. Політичні сили Індії, їхнє ставлення до деколонізації та майбутнього країни.
Розкрити причини падіння авторитету ІНК після припинення кампанії громадянської непокори, пояснити виникнення в ІНК трьох угруповань: ліве крило (М. Неру), праве крило (Д. Неру, Ч. Бос), прихильники М. Ґанді — та викласти цілі кожного угруповання.
У 1935 р. Велика Британія нав'язала Індії Конституцію, згідно з якою розширювалися права провінцій, коло виборців (до 12 %), виборчі курії створювалися за релігійним принципом (окремо для індусів і мусульман). Д. Неру називав цю Конституцію «рабською».
У 1937 р. вибори до провінційних законодавчих зборів завершилися перемогою ІНК. Відразу ж було проведено низку реформ, проте радикальні угруповання розпочали рух навертання мусульман до індуїзму.
Розбіжності, що наростали між ІНК і Мусульманською лігою, переросли в конфлікт. ІНК вимагав від англійців: «Геть з Індії!». Мусульманська ліга проголошувала: «Розділи й іди». У 1940 р. була сформульовано офіційну мету Ліги — створення держави Пакистан — «країни чистих» (мусульман).
Акцентувати увагу на тому, що кампанія громадянської непокори розхитувала колоніальний режим. Перемога ІНК на виборах 1937 р. відбулася мирним парламентським шляхом і зміцнила позиції партії в суспільстві.
Бесіда.
З'ясуйте значення кампанії громадянської непокори для подальшого розвитку Індії.
Доповнити й узагальнити відповіді учнів, відзначити, що в 1947 р. Індія домоглася незалежності, але була поділена на дві держави за релігійним принципом — Індію та Пакистан.
Тема. Індія.
I. Організаційний момент
1. Зростання національно-визвольного руху в Індії після Першої світової війни.
3. Кампанія громадянської непокори.
4. Політичні сили Індії, їхнє ставлення до деколонізації та майбутнього країни.
VI. Підсумки уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда.
1. Яка європейська країна володіла Індією?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
На цьому уроці буде розглянуто цікаву сторінку історії — боротьбу народу Індії проти дуже потужної колоніальної держави — Великої Британії.
В основі антиколоніальної боротьби була кампанія громадянської непокори. Вона мала відродити духовність народу Індії, а через неї і прагнення до політичної незалежності. На прикладі життя і діяльності М. Ґанді яскраво простежується новий шлях розв'язання політичних проблем — шлях ненасильства і боротьби за людину.
Проблемне запитання.
У чому суть кампаній громадянської непокори та їхнє значення для подальшої історії Індії?
1. Зростання національно-визвольного руху в Індії після Першої світової війни.
Безпосереднім приводом до піднесення національно-визвольного руху 1918— 1921 рр. стали реформи британського уряду, спрямовані на зміцнення колоніального статусу Індії. Водночас англійська колоніальна адміністрація посилила кримінальні покарання за антиурядові дії та антиколоніальні виступи. У народів Індії така політика викликала гостре невдоволення, що переростало у відкритий бунт. На чолі антиколоніальної боротьби став Індійський національний конгрес (ІНК). Щоб не спровокувати зіткнень з колоніальними військами, Конгрес закликав індійський народ уникати будь-яких форм насильницької боротьби. ІНК заперечував поділ суспільства на класи і розпалювання класової ворожнечі. Такий політичний підхід консолідував національні сили і давав можливість протистояти традиційній політиці колонізаторів, що виражалася словами «поділяй і владарюй».
У 1918-1922 рр. промислові центри Індії були охоплені масовими страйками. Страйкували текстильники Бомбея, Ахмадабада, металурги Джамшед-пура, залізничники Бенгалії. У 1921 р. число страйкарів досягло 600 тис. чол. Вимоги індійського робітництва торкалися насамперед задоволення економічних потреб. Разом з тим висувалися політичні вимоги. Об'єктивно робітничий рух зливався з загальнонаціональними антиколоніальними виступами, посилюючи їх гостроту.
У 1920 р. було створено Всеіндійський конгрес профспілок, що стало важливим кроком на шляху об'єднання сил промислових робітників. Тяжкі соціальні умови, кастова, релігійна, мовна і національна роз'єднаність широких верств індійського суспільства зумовили значні труднощі у справі об'єднання антиколоніальних сил. Національний конгрес, індійська інтелігенція, її організації та об'єднання намагалися подолати цю розчленованість у суспільстві. В Індії сформувалися дві течії робітничого руху. Одна з них була під впливом Національного конгресу, інша - англійських лейбористів. Обидві течії відкидали насильницькі методи боротьби.
Водночас з наростанням невдоволення в містах значного розмаху набрав селянський рух. Селяни в першу чергу намагалися позбутися середньовічних пережитків, але об'єктивно їх боротьба підсилювала й антиколоніальний рух.
У 1920 р. серед селян-сикхів відродилася діяльність секти акалі, яка виступала за перерозподіл прибутків від храмових земель на користь селянських громад. У її керівних комітетах велику роль відігравали члени Національного конгресу. До руху примкнула партія «Гадар», яка намагалася повести селян на боротьбу з англійськими колонізаторами. Однак через свою обмеженість рух був легко придушений.
Таким чином, кампанія громадянської непокори, розпочата Національним конгресом, стала переростати у збройну боротьбу.
Після закінчення війни Велика Британія так і не надала Індії обіцяного самоврядування. Результатом цього стало піднесення в 1918—1922 рр. у країні національно-визвольного руху. Основними причинами його стали реформи Монтегю—Челмсфорда і закон Роулетта.
Велика Британія залишила за собою право контролювати армію, поліцію, фінанси, зовнішню політику Індії. За законом Роулетта, прийнятим 1919 р., посилювалося покарання за антиурядову діяльність індійців.
Бесіда.
1. Що стало приводом до піднесення національно-визвольного руху в 1919 р. в Індії?
2. Прокоментуйте основні положення закону «Про управління Індією». Чому його прийняття викликало зростання національно-визвольного руху в країні?
3. Як ви вважаєте, чому голосування в Індії, згідно із законом, проводилося за різними куріями?
2. Магатма Ґанді.
Активізація національно-визвольного руху пов'язана з приходом до керівництва ІНК Могандаса Карамчанда Ґанді. Ім'я Магатма («Велика душа») Ґанді отримав за свої значні справи. Його вчення стало офіційною ідеологією ІНК.
М. ГАНДІ, ЙОГО ВЧЕННЯ І ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Національному характеру та інтересам народів Індії найбільше відповідала форма ненасильницького опору колонізаторам, яку відстоював і проповідував Махатма Ганді.
3 1916 р. він став визначним лідером Національного конгресу, а його вчення про ненасильницьку боротьбу - ідеологією цієї партії.
Ганді як зрілий політичний лідер, розумів, що успіх антиколоніального руху можливий лише за умови його масовості. Він організував агітаційну кампанію по усій країні, широко практикував мітинги та демонстрації, залучаючи широкі верстви населення до національно-визвольної боротьби.
6 квітня 1919 р. було проголошено початком кампанії громадянської непокори. В цей день завмерла вся Індія. Колоніальна адміністрація вчинила криваві розправи в Делі, Ахмадабаді, Лахорі, Бомбеї та інших містах. У Пенджабі було запроваджено воєнний стан, а Ганді - заарештовано.
Суспільно-політичні та філософські погляди Ганді сприяли його популярності в народі. Газета «Молода Індія», яку видавав Ганді, стала трибуною для пропаганди його ідей, що своїм корінням сягали глибоких народних традицій. Соціальні ідеали Ганді були близькі й зрозумілі широким верствам індійського суспільства. Вищою метою суспільного розвитку він вважав сарводайю - суспільство загального благоденства, яке досягалося шляхом ненасильницької боротьби.
Основні методи антиколоніальної боротьби, які відстоював Ганді, - поєднання найбільшого терпіння й протесту, консерватизму й стихійного невдоволення, що відповідало фаталістичним релігійним поглядам індусів і мусульман.
Гандізм грунтувався на національних культурних, історичних та релігійних традиціях, відкидаючи нерівність між людьми і кастовий поділ, який роз'єднував індійське суспільство. Тому проповіді Ганді завжди знаходили гарячий відгук у народі.
Аскетична простота особистого життя, глибоке знання психології мас зміцнювали популярність Ганді як політичного лідера. Він став постаттю, навколо якої об'єднувалися усі соціальні рухи і верстви індійського суспільства в антиколоніальній боротьбі.
Ситуація в Індії значно загострилася після схвалення англійським парламентом «закону про управління Індією» (реформи Монтегю - Челмсфорда). Запровадження виборчих курій поділило виборців за релігійним принципом, вело до розпалювання релігійної ворожнечі між індусами та мусульманами.
На знак протесту проти конституційних реформ влітку 1920 р. Національний конгрес розпочав всеіндійську кампанію громадянської непокори, якою керував Ганді. Вона відбувалася під гаслом незалежності. У 1921 р. прокотилася нова хвиля антиколоніальних протестів. Міністр колоній У. Черчілль терміново підготував указ про вдосконалення колоніального репресивного апарату.
Робота над формуванням понять і термінів.
«ґандизм»-
Ознайомитися з філософськими та суспільно-політичними поглядами М. Ґанді, опрацювавши запропонований уривок.
Коли Ґанді вперше вступив до Індійського національного конгресу, він негайно повністю змінив його статут. Він перетворив Конгрес на демократичну й масову організацію. Конгрес і раніше був демократичною організацією, але його склад був обмежений представниками вищих класів. Тепер до нього подалися селяни, і у своєму новому вигляді він став набувати характеру широкої селянської організації з великим прошарком представників середніх класів. Перевага селян надалі посилилася. Прийшли також і промислові робітники, але поодинці, а не організовано.
Основою і метою цієї організації стала дія, що чиниться мирними засобами... Було вироблено новий метод дії: хоч він був абсолютно мирним, проте містив у собі непокору тому, що вважалося неправильним... Ґанді був пацифістом своєрідного типу, бо він був людиною дії, сповненою динамічної енергії. У ньому не було покірності долі або чому-небудь, що він вважав злом; він був завжди готовий до опору, але цей опір був мирним і виявлявся в коректній формі.
Дії були потрібні подвійні. По-перше, дія, пов'язана з протидією та опором іноземному пануванню, по-друге, дія, пов'язана з боротьбою проти нашого власного соціального зла. Крім основної мети Конгресу — визволення Індії методом мирних дій, — головними пунктами програми Конгресу були: національна єдність, що передбачала розв'язання проблеми меншості, поліпшення становища пригноблених класів і позбавлення від прокляття «недоторканності».
Розуміючи, що головними підпорами англійського панування були страх, престиж, добровільна чи примусова співпраця з боку народу і деякі суспільні класи, матеріально зацікавлені в пануванні англійців, Ґанді повів наступ на ці основи. Він закликав відмовлятися від почесних титулів, і хоч лише деякі власники цих титулів відгукнулися на його заклик, народ утратив повагу до титулів, дарованих англійцями, і вони стали символом падіння. З'явилися нові норми й цінності. Розкіш і пишнота палаців віце-короля та князів, що справляли колись таке сильне враження, здалися раптом украй безглуздими, вульгарними і навіть ганебними на тлі злиднів і страждань народу [21, с. 127—128].
Бесіда.
1. Визначте цілі ІНК.
3. Чим позиція М. Ґанді в питаннях національно-визвольної боротьби відрізнялася від позицій інших політичних лідерів того часу?
Узагальнити відповіді учнів, підвести підсумки й більш докладно зупинитися на розгляді методів ненасильницького опору — сатьяграхи: відмова від титулів, наданих англійцями, бойкот постанов уряду, навчальних закладів (англійських), організація мирних демонстрації!, відмова від сплати податків (у виняткових випадках).
Ґандизм був підтриманий селянами, міською біднотою, бо поєднував у собі соціальний ідеал справедливості й віру в те, що боротьба за незалежність є боротьбою за справедливість. Заклики Ґанді були близькими для народу, тому що були тісно пов'язані з релігійними, культурно-історичними традиціями Індії. Сатьяграха поєднала в собі терпіння і протест, консерватизм і релігійність. Це було притаманним релігійному індійському селянству.
Класову боротьбу Ґанді заперечував. На його думку, вона роз'єднувала націю у вирішенні єдиного завдання — здобути незалежність країни. Тому індійська буржуазія взяла на озброєння ідеологію ґандизму.
Бесіда.
1. Як ви вважаєте, чому саме таку форму боротьби запропонував М. Ґанді?
2. Чи мала сатьяграха можливу альтернативу?
3. Кампанія громадянської непокори.
Самостійна робота за підручником.
Учням опрацювати текст підручника. Бесіда.
1. З яких елементів політичної боротьби складалася кампанія громадянської непокори?
5. Визначте значення укладення Делійського пакту для Великої Британії та для Індії.
4. Політичні сили Індії, їхнє ставлення до деколонізації та майбутнього країни.
Розкрити причини падіння авторитету ІНК після припинення кампанії громадянської непокори, пояснити виникнення в ІНК трьох угруповань: ліве крило (М. Неру), праве крило (Д. Неру, Ч. Бос), прихильники М. Ґанді — та викласти цілі кожного угруповання.
У 1935 р. Велика Британія нав'язала Індії Конституцію, згідно з якою розширювалися права провінцій, коло виборців (до 12 %), виборчі курії створювалися за релігійним принципом (окремо для індусів і мусульман). Д. Неру називав цю Конституцію «рабською».
У 1937 р. вибори до провінційних законодавчих зборів завершилися перемогою ІНК. Відразу ж було проведено низку реформ, проте радикальні угруповання розпочали рух навертання мусульман до індуїзму.
Розбіжності, що наростали між ІНК і Мусульманською лігою, переросли в конфлікт. ІНК вимагав від англійців: «Геть з Індії!». Мусульманська ліга проголошувала: «Розділи й іди». У 1940 р. була сформульовано офіційну мету Ліги — створення держави Пакистан — «країни чистих» (мусульман).
Акцентувати увагу на тому, що кампанія громадянської непокори розхитувала колоніальний режим. Перемога ІНК на виборах 1937 р. відбулася мирним парламентським шляхом і зміцнила позиції партії в суспільстві.
Бесіда.
З'ясуйте значення кампанії громадянської непокори для подальшого розвитку Індії.
Доповнити й узагальнити відповіді учнів, відзначити, що в 1947 р. Індія домоглася незалежності, але була поділена на дві держави за релігійним принципом — Індію та Пакистан.
| Форма входу |
| Пошук |
| Календар | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Архів записів |
| Друзі сайту |
| |||
Загружается...