Віртуальний кабінет історії - Військо Запорозьке. Перші козацькі повстання.

Військо Запорозьке від того часу, як виникла Запорозька Січ, і до середини XVII ст. було військово-політичною організацією українського козацтва. Воно мало своєрідний політичний устрій, завдяки чому дослідники називають його українською козацькою республікою.
Робота зі схемою
Устрій Війська Запорозького (до 30-х рр. XVII ст.)

Коментар до схеми
Козацька рада відігравала роль законодавчо-розпорядчого зібрання Війська Запорозького, де кожен козак мав право висловити свою думку. Рішення приймалися вигуками й підкиданням шапок. Вони були обов'язковими для виконання всіма козаками. Непокора ухвалі козацької ради каралася смертю.
Козацька рада обирала гетьмана й військову старшину. Гетьман наділявся вищою судовою й виконавчою владою, був головнокомандувачем Війська Запорозького й представляв його інтереси на дипломатичних переговорах. У розпорядженні гетьмана була виборна військова старшина, до якої належали обозний (керував артилерією), писар (очолював військову канцелярію й відав усім діловодством Січі), суддя (чинив суд) і осавули (два порученці гетьмана).
За допомогою кошової системи відбувалося розміщення козаків у коші — польовому таборі під час військових походів та на самій Січі. У коші козацтво розподілялося на 38 куренів — військово-адміністративних одиниць із кількасот козаків і, одночасно, їхніх жителів. Керували побутом, господарським і військовим життям у куренях виборні курінні отамани.
Полковий територіально-військовий устрій реєстрового козацтва як складової Війська Запорозького розпочав формуватися з 1625 р., коли було підписано угоду про створення приписаних до певної території реєстрових полків. Центрами цих полків, де перебувала реєстрова старшина, стали Біла Церква, Канів, Черкаси, Переяслав і Корсунь.
Військо Запорозьке поділялося на полки (від 500 до декількох тисяч козаків), сотні й десятки як військова одиниця.
Цікаво знати
Військо Запорозьке мало клейноди — спеціальні військові знаки, регалії та атрибути.
Клейноди (німецькою — дрібний, малий) — відзнака, атрибути й символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні в XV—XVIII ст.
За часів Стефана Баторія ними були прапор, печатка, булава та бунчук. Прапор (хоругву) Війська Запорозького завжди носив хорунжий попереду війська, поруч із гетьманом. Печаткою Війська Запорозького розпоряджався суддя. Вона була круглої форми, виготовлялася зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці й кафтані, із шаблею, порохівницею на боці та мушкетом на лівому плечі. Ознакою влади гетьмана була булава. Гетьману надавався також бунчук — палиця завдовжки 2—2,5 м, із кулею або вістрям угорі, під яким прикріплювалися китиці чи волосся з кінського або телячого хвоста. Він указував місцезнаходження гетьмана під час бою. Згодом кожен полк також отримав свої прапор і печатку, а ознакою влади полковника стала невелика бойова булава — пірнач (шестопер). Також до козацьких клейнодів відносять і литаври — великі бойові барабани, за допомогою яких віддавалися команди в бою.
Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.
Військові (державні) клейноди належали всьому війську (державі) і вручалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині.
Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.
По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання в Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбниці тощо.
Окремі клейноди: булава — відзнака гетьманської влади та кошового отамана на Січі; бунчук — відзнака гетьмана і кошового, що була в бунчужного; корогва — військова відзнака,що була в хорунжого; печатка — військова, січова, полкова або сотенна — зберігалася в генерального чи полкового судді, а сотенна — у сотника; литаври — військові клейноди, що була в довбиша; гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового — обозного, а на Січі — у пушкаря; сурми — військовий, полковий та січовий клейноди, що були у віданні сурмача; пернач, або шестопер — відзнака полковника полку і паланки; значок — заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня; тростина, або комишина, іноді ліска — спочатку відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше відзнака генерального чи полкового судді.
5. Козацькі повстання 1591 —1596 рр.
Наприкінці XVI ст. на українських землях загострилися соціальні протиріччя. Сейми Речі Посполитої в цей час дозволили королю роздавати на «вічність» польській шляхті «пустині» в Придніпров'ї, причому не тільки незаймані, а й заселені селянами та козаками землі. Вільними вважалися також ті землі, на володіння якими дрібна українська шляхта не змогла навести достатньо доказів.
Селяни втрачали свою особисту свободу й закріпачувалися. Влада Речі Посполитої намагалася взяти під контроль українське козацтво й не бажала рахуватися з його становими інтересами. Усе це спричинило спалах у 90-х рр. XVI ст. на українських землях перших козацьких повстань.

У серпні 1591 р. підняв повстання козаків-реєстровців гетьман Криштоф Косинський. Він вирішив скористатися невдоволенням козаків, що не отримали обіцяної платні від польської влади, для того щоб помститися українським магнатам Янушу Острозькому й Олександру Вишневецькому, які відібрали в нього маєток.
Виступ Косинського підтримало чимало незадоволених. Протягом 1592 р. повстання охопило Київське, Брацлавське й частково Подільське воєводства. Жителі Білгородки, Білої Церкви, Переяслава та інших міст склали присягу Косинському. На території, звільненій від польської влади, він запроваджував козацькі порядки. Це збентежило польський уряд, за наказом якого для боротьби з повстанцями було зібрано велике військо, очолюване київським воєводою Костянтином-Василем Острозьким.
У вирішальній битві 23—31 січня 1593 р. під селищем П'ятка на Житомирщині повстанці зазнали поразки й відступили на Запорожжя. Навесні 1593 р. Косинський вирушив із Томаківської Січі, щоб продовжити боротьбу, але під Черкасами загинув або, за іншою версією, був убитий за наказом місцевого старости князя О. Вишневецького. Повстанці, залишившись без керівника, були розбиті надвірними військами черкаського старости.
Придушивши виступ К. Косинського, польська влада не зробила нічого для розв'язання проблем, які його викликали, що й обумовило початок нового повстання під проводом Северина (Семерія) Наливайка. У липні 1594 р., зібравши кількатисячний загін охочих козаків, він став громити шляхетські маєтки на Поділлі й закликав запорожців підтримати його. До повсталих приєднався загін запорозьких козаків, очолюваних гетьманом Григорієм Лободою. У жовтні 1594 р. повстання охопило всю Брацлавщину, Київщину й Волинь. Багато селян і міщан ставали козаками. Повстанське військо налічувало 12 тис. козаків. Підтримка населення обумовлювала можливість тривалої боротьби повстанців.
У лютому 1596 р. на придушення повстання вирушило велике польсько-литовське військо, очолюване коронним польним гетьманом Станіславом Жолкевським. 22—24 травня 1596 р. йому вдалося взяти в облогу козацький табір в урочищі Солониця поблизу Лубен. Підступом заволодівши табором, воїни Жолкевського вирізали кілька тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. Наливайка було узято в полон, відправлено до Варшави й після страшних тортур страчено.
Робота з документом
Польський хронікер І. Бєльський про битву на Солониці
Козаки отаборилися в чотири ряди возів та візків і навколо влаштували рів і вал, аж возів видно не було; в брамах насипали високі горби, на яких мали гармати, а потім посеред табору збудували високі зруби і між ними землю насипали , щоб із них далі влучали гармати. Отже, нашим важко було заподіяти їм щось штурмом. Вони лише на них звідусіль нападали і звідусіль їм дошкуляли, так що ні худоби, ні коней не могли вони нікуди на випас випустити і через те дохли з голоду. Також заходили з ними в постійні сутички, у яких нашим непогано доводилося...
Було це 7-го того ж місяця червня; другого дня на світанку мали вони намір на них ударити. Тоді козаки, неминучу загибель свою бачачи, почали з перших кондицій, які подав їм гетьман, і хотіли видати проводирів своїх — Шаулу, Шостака та Наливайка. Але Наливайко, помітивши це, почав із полком своїм чинити їм опір; потім майже на присмерку зчинився серед них великий гамір, аж у нашому обозі було чути. Тому наші всі, на коней посідавши, табір оточили і вдарили в сурми та в бубни, щоб той зрадник Наливайко не втік. Проте наші були вже напоготові рушити на штурм того ж вечора і теж уже наступали на табір, але козаки, схопивши Наливайка в рові при спробі втекти, видали його і самі привели до гетьмана; другого дня хотіли вони видати й інших, а також віддати гармати й хоругви, скласти зброю і принести присягу, аби їх від страти звільнили. Та коли не схотів гетьман їм обіцяти, що ніхто, де б він не пізнав свого підданця, не забере його, то вони відмовились і казали, що воліють боронитись до останньої каплі крові. Гетьман теж казав: «Бороніться ». Наші одразу кинулись на них, так що не змогли вони ні вишикуватися, ні взятися до зброї. Рубали їх немилосердно, так що на протязі милі або більше лежав труп на трупові. Всіх же їх було в таборі, з черню й жінками, до десяти тисяч, із яких врятувалося з Кремпським не більше тисячі.
Запитання до документа
1)       Якою була тактика ворогуючих сторін під час битви? Чому польській армії було важко взяти козацький табір штурмом?
2)       Що примусило козаків піти з поляками на переговори?
3)       Які умови здачі козаки прийняли, а які — ні? До чого це привело?
4)       Чим закінчилося протистояння на Солониці? Чому його сучасники називали «Солоницькою трагедією»?
Придушивши повстання, польський сейм у 1597 р. проголосив козаків ворогами держави і прийняв рішення «виннищити їх до останку» . Проте наступні події примусили уряд Речі Посполитої змінити гнів на милість. У майже безперервних війнах з Османською імперією та московською державою початку XVII ст. Польща потребувала військових сил козаків.
Звернути увагу!
Основною причиною поразки козацьких повстань кінця XVI ст. було те, що вони зводилися до боротьби козацтва за свої вузькі станові інтереси. Знищенням маєтків польської шляхти козаки намагалися помститися державній владі Речі Посполитої за ігнорування своїх прав. Піднятися до того рівня, щоб закликати всі стани українського суспільства до визвольної боротьби, вони не змогли. Значну роль у цьому відіграло також те, що ватажки повстань не зуміли піднятися до ролі загальнонаціональних лідерів, які захищають інтереси всього народу.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бліц-опитування
1)       Коли й де виникла Томаківська Січ?
2)       Що таке Запорозька Січ?
3)       Хто такі реєстрові козаки?
4)       Яке місто зробив резиденцією реєстрових козаків Стефан Баторій?
5)       Яку роль в устрої Війська Запорозького відігравала козацька рада?
6)       Назвіть основні клейноди Війська Запорозького.
7)       Хто очолив повстання козаків у 1591 р.?
8)        Назвіть дату повстання С. Наливайка.
9)        Якими були причини козацьких повстань 90-х рр. XVI ст.?
10)     Чому козацькі повстання зазнали поразки?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Виникнення Томаківської Січі як нової форми військової організації козацтва сприяло його зміцненню й згуртуванню. Запорозька Січ відіграла важливу роль у подальших подіях української історії.
Утворення реєстрового козацтва стало поштовхом до оформлення козаків у новий стан українського суспільства зі своїми правами, привілеями й обов'язками.
Військо Запорозьке як військово-політична організація українського козацтва сприяло затвердженню в козацькому середовищі демократичних традицій і принципів. У роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. на основі його устрою формувалися органи управління Українською козацькою державою.
Перші козацькі повстання 90-х рр. XVI ст. мали характер боротьби козацтва за свої станові інтереси. Гасел звільнення українського народу й захисту його національно-релігійних прав не висувалося. Проте вони сприяли набуттю козацтвом досвіду повстанської боротьби й управління великими територіями.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1)       Опрацювати відповідний параграф підручника.
2)       Скласти розповідь про бойове мистецтво козаків.

	Неділя, 06.07.2025, 07:35
	Персональний сайт Поручнік Володимира Вікторовича

Головна \| Реєстрація \| Вхід	Вітаю Вас Гість \| RSS

Новини